Розділ 15

Вона навіть не встала з колін. Просто дивилась на них — мов на якихось примар, що привиділись їй.

— Тільки не кажіть, що ви прийшли захищати від мене ліс.

— Прийшли, — видав один з них.

Вона заледве посміхнулась. Схилила голову набік.

— Я ж просила не казати.

— Темна! Ти вважаєш, ти зараз у становищі щось нам виказувати?..

— Ти — кляте поріддя. Тебе не повинно існувати.

— Від тебе постійно потрібно когось захищати. Але ж навіщо?..

Що ж… Вони по черзі всі виговорились. Вони її оточили, оголили мечі. Були в сяйливих священних обладунках, через які вона була б безсила проти них, навіть якби якимось дивом вивільнила силу. А вона не вміла. Її темрява розсіялась. Розвіялась в повітрі… коли вони прийшли. Через їхні обладунки. Через найсвітліший магічний захист на них.

Вона мовила:

— Наш світ двостихійний. Ви по світлий бік, я — по інший. Без темних не буде світлих. У ваших академіях такого не вчили?

Один з них фиркнув.

— Темна! Якщо ти зникнеш, нічого не зміниться. Світовий баланс залишиться цілим.

— А ви на мені зупинитесь?..

— А потрібно?.. Темна! Ти тут бігла — і дерева чорніли, і все, що животіло, вмирало тої ж миті. Дозволити тобі жити — ганьба для паладина.

— І ви так просто візьмете — і вб’єте дівчину, яка стоїть на колінах?

Вони всі застигли.

— Ти, темна… не стій на колінах. Вставай і борись.

— Навіщо? Я — просто жертва. Ви — просто вбивці.

— Поговори ще! — гиркнув інший. — Ми — паладини. І це наш священний обов’язок — захистити світ від таких, як ти.

— А! Тепер я зрозуміла. Ну, тоді робіть своє діло.

Вона відкинула волосся з шиї — і вимовила:

— Ось тут, мабуть. Правда? Тільки не зачепіть, будь ласка, кінчики. Не хочу, щоб після смерті вони були посічені.

— Темна! Тобі смішно? Думаєш, померти зі своїми жартиками буде дуже гідно?

— А який в мене вибір?..

— Встань, — була відповідь. — І пробуй захиститись.

Вона так і просто на них дивилась. Не ворушилась. Один паладин… спустив меч трохи нижче.

— Вона ж… нікого не вбила.

— А ти це знаєш? — інший гиркнув. — Кущі вже всі облазив?.. Може, якраз там хтось валяється.

— Ми б почули. Хтось би мав кричати.

Другий теж почав вагатись. Жертва, яка не пручалась. Меланка знала, яку роль обрати. Але третій… Третього вона не переконала.

— Нікчеми ви слиняві! Перед вами темна. Таких треба вбивати — і ви це знаєте.

Він рухнувся до неї… І вона знала, що буде далі. Ніхто його не спинить, ніхто за неї не стане. І вона відчула, як в ній усе зануртувало. Вона не вміла чаклувати. На їхніх обладунках був захист. Але вона відчувала… що це їй не завада. Не в тому сенсі, що вона така могутня, унікальна — і зламає це правило: мовляв, її сили достатньо, її темрява до них дотягнеться.

Ні, нізащо, не було винятків із правил.

Але ж навіщо… їй було до них дотягуватись? Не потрібно зачіпати їхній захист. Вона виверне якесь дерево, вирве з корінням — і цим же деревом їх вдарить. Роздавить. І їм уже не допоможе ніякий захист. Ні те, що до цього вона не вміла чаклувати. Ні те, що вона просила їх не починати.

Ні те, що вона не хотіла нікого вбивати.

Земля… починала дрижати. Меланка сказала:

— Я б вам не радила.

— Ах, справді!

— Я одна з двох найсильніших темних, які тільки бувають.

Той третій майже засміявся.

— Дивно, що ти себе першою не назвала. Аж цікаво, чому? Не скажеш?..

Ні, вона не планувала. Вона вже відчувала, як дерева починають вивертатись.

Аж раптом…

— Бо перший — це її батько, — долинуло ззаду.

Так. Було б ідеально, якби ця фраза належала її батьку. Якби він не кинув її в такому стані, коли вона бігла з замку. Якби він хоч трохи… хвилювався…

Але це був не батько. А ще один паладин.

Він дивився повз неї на них.

— Звідки знаєш? — хтось спитав.

— Бачив їх разом. Вмію визначати аури.

— Ти нас за дурнів маєш? — фиркнув той, що вже ладнався її убивати. — Ніби ми аури не вміємо визначати.

— Та вмієте, мабуть. Але ж не визначаєте, — видав. — Перші дні у паладинах? Думаєте, можна так просто вбивати темних, як вам заманеться? Без приводу, без свідків?

— Будеш погрожувати заявою, щоб з нас зняли благословення паладинів?

— А що? Не вистачить того, що її батько по вас прийде?