Гості з того світу

Того вечора, коли Софія вже лягла спати, у будинку раптом пролунав дзвінкий, наполегливий стукіт у двері. Серце миттєво підстрибнуло в грудях — було занадто пізно, а гості мали прийти лише завтра. Вхідні двері важко скрипнули, але дівчина не наважилася вийти в коридор. Охоплена панікою, вона тихо побігла до кімнати мами, шукаючи захисту.

Та коли вона переступила поріг, то застигла на місці від невимовного жаху.

Над ліжком мами стояла бабуся. Її обличчя було блідим, очі сяяли, немов дві темні безодні, а на губах грала моторошна, ледь помітна посмішка.

— Нарешті я тут, — тихо прошепотіла вона.

Софія хотіла закричати, кинутися навтьоки, але ноги ніби приросли до підлоги. Тьмяне світло настільної лампи мерехтіло в кімнаті, і стало зрозуміло — жах, який почався в далекому дитинстві, лише зараз набрав своїх справжніх обертів.

Наступного дня у новинах повідомили страшну звістку: в одному з будинків було знайдено тіла шістнадцятирічної Софії та її матері. Обидві були вбиті, а моторошні сліди на тілах чітко вказували на насильницьку смерть. Поліція заявила, що справу розслідують, але жодних свідків чи підозрюваних поки не знайдено.

Місцеві жителі подейкували про давнє прокляття, що йшло з лісу, і про сімейні таємниці, які живим краще ніколи не розкривати. І так, загадка бабусі та темряви, що жила в їхній родині, залишилася нерозгаданою, поки світ навколо повільно занурювався у тінь страху і невідомості.