Розділ 7 Всередині Корабля Чужих

Сторінка 44 

«Найстрашнішим у невідомому є не те, що ми нічого про нього не знаємо. Найстрашніше — коли воно вже знає щось про нас».

Челнок повільно наближався до величезного корабля.

У темряві космосу він здавався ще більшим, ніж на екранах. Його корпус губився в тіні, а окремі ділянки металу відбивали слабке світло зірок.

Каелос сидів у кріслі й мовчки дивився вперед.

Поруч із ним перебували морпіхи. Усі були озброєні та готові до будь-якої ситуації.

— Відстань двісті метрів, — повідомив пілот.

Каелос кивнув.

— Повільніше. Не хочу, щоб ми випадково пошкодили корабель.

— Є.

Челнок зменшив швидкість.

Попереду вже було видно стикувальний шлюз.

— Стикування через тридцять секунд.

Морпіхи перевірили зброю.

Один із них подивився на Каелоса.

— Сер, якщо це справді корабель Хіжників…

— Не знаємо, — перебив його Каелос. — Тому не робимо жодних висновків, поки не побачимо докази.

— Так точно.

Челнок м'яко торкнувся стикувального шлюзу.

Пролунав глухий металевий удар.

Система повідомила:

«Стикування завершено».

Каелос підвівся.

— Усі готові?

— Так точно!

Він підійшов до шлюзу.

Двері почали відкриватися.

Морпіхи вийшли першими.

Вони одразу зайняли позиції по обидва боки проходу.

— Чисто.

— Праворуч чисто.

— Ліворуч чисто.

Каелос вийшов останнім.

Він зробив кілька кроків і зупинився.

Перед ними простягався довгий коридор.

Але щось було не так.

Світло.

На кораблі працювало світло.

Не аварійне.

Не мерехтливе.

Звичайне освітлення.

Лампи рівномірно світили вздовж усього коридору.

Один із морпіхів повільно підняв голову.

— Сер…

— Бачу.

— Звідки тут енергія?

Каелос нічого не відповів.

Він підійшов до стіни й уважно оглянув панель.

Індикатори світилися зеленим.

Система працювала.

Після всього, що вони знали про цей корабель, це здавалося неможливим.

Корабель міг бути покинутий десятиліттями.

Можливо, навіть століттями.

Але він продовжував працювати.

— Не чіпати панелі, — наказав Каелос. — Просто спостерігаємо.

— Так точно.

Вони рушили далі.

Коридор був незвично великим.

Каелос порівняв його з людськими кораблями.

Стеля була значно вищою.

Двері були ширшими.

Навіть відстань між стінами була такою, ніби корабель будували не для людей.

Морпіх, який ішов позаду, тихо сказав:

— Тут навіть наш БТР міг би проїхати.

Каелос подивився на нього.

— Саме це мене й турбує.

Він провів рукою по металевій стіні.

— Якщо цей корабель належав Чужим, то вони були набагато більшими, ніж ми думали.

— Або його створили не тільки для них, — припустив морпіх.

Каелос нічого не відповів.

Ця думка йому не сподобалася.

Вони пройшли ще кілька метрів.

Раптом збоку пролунав тихий звук.

Клац.

Морпіхи миттєво підняли зброю.

— Контакт?!

— Стояти! — наказав Каелос.

Але пострілу не було.

Зі стіни висунувся невеликий екран.

Він засвітився.

На ньому з'явився логотип.

Ю-К.

Усі завмерли.

— Що за…

Екран мигнув.

Потім на ньому з'явився чоловік у науковому костюмі.

Він сидів перед камерою.

Його обличчя було втомленим, але він усміхався.

— Якщо ви бачите цей запис, значить, система корабля все ще працює.

Каелос зробив крок ближче.

— Це запис, — тихо сказав він.

На екрані чоловік продовжив:

— Мене звати доктор Адріан Вейл. Я очолював наукову групу Ю-К, яку відправили для дослідження цього корабля.

Морпіхи переглянулися.

Каелос уважно слухав.

— Ми знаходимося на борту корабля Чужих. Сам факт його існування вже став для нас величезним відкриттям.

Вейл поправив окуляри.

— Виявити цей корабель було надзвичайно складно. Він був практично невидимим для наших систем. Наш корабель випадково зіткнувся з ним під час польоту. Спочатку ми навіть подумали, що врізалися в уламок.

Він коротко усміхнувся.

— Але уламки не змінюють траєкторію.

Каелос нахмурився.

На записі Вейл продовжив:

— Після цього відкриття один із наших спонсорів одразу зацікавився знахідкою. Нам запропонували дуже великі гроші за проведення дослідження.

На екрані з'явилося кілька кадрів.

Люди в захисних костюмах.

Військові.

Контейнери.

Наукове обладнання.

— На момент нашого прибуття тут уже перебувало багато військових і технічного персоналу. Вони встановлювали обладнання, системи спостереження та захисту.

Вейл повернувся до камери.

— Моєї команді виділили окремий відсік. Там ми почали вивчати зразки та технології, залишені Чужими.

Він зробив паузу.

— І саме тоді почалися питання.

Екран на мить зашипів.

Потім запис продовжився.

— Як цей корабель літає?

Каелос нахмурився.

— На чому він працює?

Вейл нахилився ближче до камери.

— Ми не знайшли звичайного реактора. Не знайшли системи, яку могли б використати люди. Але корабель продовжує отримувати енергію.

Один із морпіхів тихо прошепотів:

— Отже, це не аварійна система…

Каелос похитав головою.

— Схоже, що ні.

На екрані Вейл продовжив:

— Ще одне питання не давало нам спокою.

Він подивився кудись убік.

— Чому корабель покинули?

Кілька секунд учений мовчав.

— Якщо Чужі здатні створювати такі кораблі, то чому вони залишили його? Чому залишили працювати його системи? І найголовніше…

Вейл подивився прямо в камеру.

— Хто або що змусило їх піти?

У приміщенні запала тиша.

Каелос відчув, як усередині з'являється знайоме відчуття тривоги.

Вони вже знали про Хіжників.

Знали, що ті полювали на Чужих.

Знали, що Ю-К знайшла сліди їхнього корабля.

А тепер вони знаходилися всередині самого корабля Чужих.