Глава 33

Вейл знову повернув обличчя до Лакрії. Вираз його фізіономії вже вкотре змінився: тепер він був радше схвильованим і сповненим глибокого, майже болісного розчарування. Він подивився їй прямо в очі й вимовив із гіркотою в голосі:

— Ну відмінно, пані Лакріє! Я вас почув! Можете не турбуватися і спати спокійно, сили до вас я, звісно, прикладати не буду. Визнаю, ваша помста мені шикарна. Ви мене зараз повністю перемогли! Більше я вас не...

Лакрія різко перебила Вейла на півслові. Вона раптом посміхнулася — зухвало, з викликом — і, злегка закинувши голову назад, вигукнула:

— Я передумала!

Вейл замовк на декілька секунд, перетравлюючи почуте. А потім його вмить охопила пекуча образа! Ця суча відьма вирішила з ним просто гратися? Вона б’є зараз прямо у болюче місце! Тільки-но він змирився з поразкою та приборкав у собі всі сексуальні позиви, як вона завдає удару саме у цю найвразливішу точку! Справжня відьма! Вейл, роздратовано махаючи лівою рукою в бік її обличчя, вигукнув із відтінком щирої образи:

— О! Ні! Ні! Ні! Я в оці твої нікчемні брудні іграшки грати не збираюся! Ото своїх фанатиків таким примітивом будеш мучити! До побачення! Я напишу рапорт, щоб мене з тобою ніколи не ставили у спільний загін!

І сказавши це, він почав підводитися з-за столу, бурмочучи собі під ніс ображеним голосом прокльони у бік Лакрії:

— Ідіотка... Хлопчика знайшла, щоб гратися. Хтива збоченка...

Лакрія вмить зрозуміла, що Вейл не вірить їй взагалі. Його рухи були занадто імпульсивними та різкими. Вона усвідомила: якщо він зараз встане і вийде з її кімнати, навряд чи вона вже зможе зробити бодай щось, щоб повернути його довіру. Його треба було брати сьогодні, прямо зараз, поки він ще не втратив остаточно свою хвилю бажання і не встиг збудувати у свідомості непробивну стіну відчуження.

А відпускати Вейла Лакрія вже не хотіла. В її голові вже яскраво розквітла сцена, де вона, повністю оголена, охопивши його ногами і руками, жадібно вилизує його щоку, поки він так само несамовито насолоджується її спокусливим тілом. Ця картинка настільки сподобалася Лакрії, що остаточно закріпила у свідомості розуміння: сьогодні вона повинна оволодіти цим непереможним нахабою. Через свою егоїстичну натуру, якщо Лакрія когось жадала в інтимному плані, вона робила все можливе і неможливе, аби затягнути жадану особу в ліжко. І зараз був саме той випадок! Але він міг просто піти, якщо не діяти рішуче.

Вейл піднявся і вже розвернувся на пів оберта до виходу, коли побачив неймовірне. Лакрія дуже швидко зіскочила зі свого крісла прямо на стіл. Вона стала на карачки, наблизившись до нього впритул, і впилася в його обличчя очима, що іскрилися особливим блиском хтивості та жаги. Їжа була перекинута, соуси забруднили її вишукану сукню. Келих Вейла також упав, заливши низ кремового вбрання рожевим вином. Вейл здивовано, з легкою іскрою надії, що йому сьогодні таки дістанеться бодай клаптик оголеної сідниці, завмер і невпевнено спитав:

— Що ти... робиш?

Лакрія хтиво і хижо посміхнулася. Вона різко викинула руку вперед, схопивши Вейла за потилицю, і трохи тремтячим від збудження, але наказним голосом вигукнула:

— Я ж сказала тобі! Я передумала! Ти нікуди не підеш! Зрозумів?

І промовивши це, вона зі стогоном, вигинаючись усім тілом, неквапливо провела язиком по його лівій щоці. Вона залишила на його шкірі вологий слід і знову, посміхаючись, подивилася йому прямо в очі. Триматися Вейл більше не міг. Він вмить відчув у собі вибух справжнього тваринного збудження. Йому вже було зовсім не важливо, грається з ним Лакрія чи ні. Він зараз її візьме, бо вона сама вже догралася!

Вейл різко розвернувся до неї і, глухо рикнувши, притягнув жінку до себе. Лакрія в цей момент виявилася дуже спритною: вона викрутилася, обхопила його талію ногами і міцно закріпилася на ньому. Огорнувши його плечі та шию руками, вона почала інтенсивно пестити його волосся і, стогнучи, вилизувати ту саму щоку. Вейл міцно притис її пружний стан до себе лівою рукою, а правою намагався дістатися всіх солодких місць на її тілі. Але для однієї руки їх було забагато, тож він плавно переводив долоню з одного вигину на інший.

Лакрія гаряче прошепотіла йому прямо у вухо:

— Візьми мене на столі! Хочу на столі!

Вейл лише похитав головою і збуджено-дрижачим голосом відповів:

— Ніфіга! Ніяких столів! Для того, щоб насолодитися один одним, ліжко і вигадали!

Він із силою штовхнув ногою стіл, який із гуркотом полетів убік, і на руках поніс Лакрію до величезного ліжка, інтенсивно зливаючись із нею у поцілунках, де губи та язики сплелися в одне ціле.