Глава 32

Здивуванню та обуренню Вейла не було меж. Він лише розгублено хитав головою, розводячи руки в сторони від почутого, а потім не витримав і заволав на весь намет:

— Ти що, зовсім дурна? Я щось не можу взагалі зрозуміти, що ти мелеш! І що з того, що ти програла? Я визнав свою поразку! Все! Все по-чесному! Ну, не програвала ти жодного разу до цього, і що з того? Ти що, дійсно така наївна, що вірила у власну непереможність? Ти хоч раз билася у справжньому бою з монстрами Вуалі? Чи з дикими демонами? Чи з технопривидами? Чи з Зоряною Каростою? Та оці твої іграшки там до одного місця будуть! Головне — те, як ти працюєш у команді, і здатність захистити один одного, а не велич одного бійця! І взагалі! Ти сама тут усіх перемагала, а потім он там, на ліжечку, робила веселу гімнастику! Що тепер не так?

З усього сказаного Вейлом Лакрія, мабуть, почула лише останнє речення. Вона так само імпульсивно підхопилася й відповіла:

— Бо то я! То я це робила, а не зі мною! Ти не розумієш цього? Ні? Я опинилася на їхньому місці! А я так не хочу! Не хочу! Не ХОЧУ! Мені від цього неприємно!

Вейл важко поклав руки на стіл і з повним, глибоким розчаруванням подивився на Лакрію. Всередині нього все просто впало. І хоча він уже здогадувався, якою буде відповідь, все одно з надією спитав:

— Коротше, до чого ти ведеш?

Погляд Лакрії знову миттєво змінився: роздратування згасло, поступившись місцем глибокій печалі. Вона ледь чутно відповіла:

— Я не готова... Я не хочу нічого робити. І не тільки з тобою... Я взагалі після того програшу ні з ким не хочу нічого робити, бо тепер бачу саму себе на їхньому місці! Вибач, але я не хочу лягати з тобою у ліжко. Нічого не буде. А якщо ти надумаєш брати мене силою, я буду щосили боронити себе! І... і кричати!

Вейл мимоволі всміхнувся, хоча посмішка та була гіркою. Він почав пальцями правої руки нервово тарабанити по стільниці. Повернувши голову вправо, він процідив крізь зуби, звертаючись радше до самого себе:

— Твою ж матір! Так і знав, що всі ці думки про оголені сіднички та цицьки — повна фігня! Так і знав, що треба було піддатися та програти... Твою ж матір!

У цю саму мить погляд Лакрії випадково торкнувся лівої щоки Вейла. Раптовий смачний спогад про той соковитий виток магії, що вирвався з його тіла тоді на арені, попри її волю пронизав усю її свідомість. Вона наче знову відчула той неповторний, терпкий смак життєвої енергії... з тіла чоловіка, та ще й того, хто виявився сильнішим за неї. Колись вона вже відчувала на смак точку витоку магії, але то була дівчина, і той виток на смак був просто приємним. Але те, що вона відчула з боку Вейла, було чимось неповторним. А ще те легке електричне поколювання язика, коли вона лизала його щоку... Воно збуджувало неймовірно.

Навіть тоді, налякана до смерті, не розуміючи, чого хоче цей монстр Вейл від неї, вона, лежачи у вологій багнюці... збудилася. І зараз, споглядаючи його ліву щоку з напіввідчиненим ротом, вона відчула, як її язик рефлекторно потягнувся до верхньої губи, повільно її облизуючи. Здавалося, на ній досі залишилися залишки того магічного витоку.

Її тіло від одного лише спогаду миттєво почало наповнюватися жагучим бажанням. Вона виразно відчувала, як серце починає битися дедалі швидше, а дихання стає важким і глибоким. І в цей момент її свідомість відвідало одне вкрай цікаве питання. Її вже не цікавило те, що вона переможена, що вона щойно відмовила Вейлу чи що цілий тиждень ходила сама не своя від сорому. Зараз вона не могла збагнути лише одного: як вона могла забути про цю кляту, до біса смачну і збудливу щоку цього довбаного живого звіра Вейла?

При слові «звір», що промайнуло в думках, Лакрія зрозуміла, що сама себе вмить збудила. Ця «смачна щока» красунчика Вейла вже майже перетворила її на сукуба, сповненого найбільш пристрасних бажань. І тільки зараз до неї нарешті дійшло, що він прийшов не просто так. Він з’явився з квітами, з якимись подарунками, у дуже гарному одязі, з акуратною зачіскою, і до того ж від нього йшов такий приємний, справжній чоловічий аромат. Тобто це маленьке непереможне і хтиве пташенятко Вейл йшов до неї не просто кувиркнутися у ліжку, а як справжній джентльмен, бажаючи спочатку справити враження. Це здалося їй таким милим...