Глава 26

В той день, коли був призначений тренувальний спаринг, погода виявилась дуже похмурою. Кожної миті міг піти дощ. При дощі використання блискавок заборонялося, тому Вейлу запропонували перенести бій. Він відмовився. Лакрія сміялася з його самовпевненості, коли він сказав, що дощ не завадить йому перемогти цю самовпевнену спокусницю.

Лакрія прийшла у білосніжних шкіряних обладунках, які були підігнані таким чином, щоб ще сильніше підкреслювати всі частини її тіла. Вона полюбляла ловити на собі погляди, коли рухалась у цих обтислих обладунках. Це її дуже заводило. Волосся вона підібрала в акуратну гульку, закріплену на дві довгі шпильки. На поясі була закріплена інкрустована діамантами витончена шабля без піхов із позолоченим лезом.

Вейл вийшов у тому ж червоному вбранні, в якому зустрів Лакрію. В руках він тримав звичайний меч для тренувальних спарингів. Лакрія всміхнулась тоді і послала Вейлу повітряний поцілунок. Він відреагував так, наче спіймав той поцілунок. Наче роздивлявся його у кулаці, а потім кривлячись, ніби без особливого бажання, засунув невидимий поцілунок у кишеню. Лакрії все більше подобався цей зухвалець. Точніше, їй подобалась думка про те, як вона його зламає... а потім зламаного та приниженого приласкає та дозволить насолодитися собою. Може...

І от дозволили бій. Першим, що Лакрія бажала перевірити, ну і, звісно, показати своє домінування, — це фехтувальний двобій. Як тільки дали сигнал на початок бою, вона наче стріла зірвалася зі свого місця і вмить опинилася поряд з Вейлом. Він навіть не ворухнувся, але коли вона, сміючись, зробила випад, щоб зрізати частину одягу з сідниць Вейла, і вигнулась спеціально таким чином, щоб було видно, як виділяються її форми, вона побачила, як Вейл надмінно на неї дивиться. І в цей момент її миттєвий випад був потужно і блискавично відбитий ним.

Лакрія відскочила назад. Щось уже починає йти не за планом. Звідки така блискавична реакція? Навіть інструктори не всі встигали за нею... І тут вона сама зрозуміла відповідь. БЛИСКАВИЧНА!! Невже цей божевільний може направляти блискавичні розряди всередину самого себе, щоб мати таку швидкість руху? Але як? Чому ж тоді тіло не руйнується? І, осмисливши це все вмить, вона помітила підтвердження своїм думкам. Прямо через шкіру тієї руки, що стискала меч, пробивалися маленькі зелені розряди блискавок, наче зсередини назовні.

А Вейл, так і не рушивши зі свого місця,  надмінно знову звернувся до Лакрії:

— Гей, панянко? Ви що тут хотіли зробити? Роздягнути мене перед усім чесним народом? Ну, по-перше, це не зовсім чемно — робити таке на очах у всіх. А по-друге, я ще не давав згоди, що бажаю вашої уваги!

Здивований вираз на обличчі Лакрії змінився на зухвало-звабливу посмішку. Вона випрямилась і тендітним голосом відповіла:

— Так ось ти який, пташенятко. Хочеш взяти моє ніжне серденько чоловічою кам’яною неприступністю? Вибач, але змушена тебе розчарувати. Зараз тобі доведеться зіткнутися з темною жіночою пристрастю. Моя тобі порада, пташенятко: ніколи не грайся з дівочим серцем, якщо повністю не впевнений, що зможеш витримати всю палаючу імлу всередині нього! Ти мене розпалив. Тепер ти будеш страждати. І зараз, під час бою, і сьогодні вночі біля моїх ніг!

Вона підняла шаблю над головою і промовила гучним утробним голосом:

— Темряво! Призиваю тебе! Підкорись!

Шаблю та саму Лакрію почали огортати темні безпросвітні пульсуючі клуби речовини, що нагадували дим, які швидко почали охоплювати навколишній простір. З трибун почулися схвильовані вигуки:

— Мати богів! Вона викликала Темряву! — Він не жилець! — Що він їй ляпнув таке? Розлютив він, а страждати повинні ми?

Вейл похмуро розглядав, як арену заповнює густа темрява, в якій він бачив рухи якихось неясних силуетів з довгими пальцями. Потім причмокнув і вже погрозливо відповів:

— Ну що ж, у цю гру можна грати удвох! Хочеш по-дорослому? Буде тобі по-дорослому!

В ту ж мить, як він це промовив, простір почали заповнювати тріскучі електричні вибухи. З Вейла в усі боки і в землю почали вилітати блискавки, що з іскрами врізалися в ґрунт або по дузі поверталися назад у тіло Вейла. І тут усі, хто сидів на трибунах, помітили щось неймовірне і незрозуміле. Темрява, яку викликала Лакрія... не наважувалася наблизитися до Вейла, огорнувши його по колу. І неочікувано Вейл почав швидкий рух у бік Лакрії, вибухаючи блискавками.