Глава 18

Хлопчик, послухавшись матері, із сумним обличчям неохоче спустився з плеча і зістрибнув на землю. Обличчя жінки знов осяяла яскрава посмішка, і вона звернулася до Вейла:

— Давайте, пане, я вам допоможу. Ваші обладунки важкі, поки їх знімете... Не переймайтеся, я буду обережна. Так! Діти! Ану хутко розбіглися!

Діти миттю послухалися суворого тону жінки, і вона без перешкод простягла глечик до рота Вейла, пильно й обережно нахиляючи його, поки Вейл великими ковтками, заплющивши очі, насолоджувався смачним молоком. Але як не була вона обережна, жадібність ковтків зробила-таки свою справу, і тонка біла цівка витекла на підборіддя. Жінка прибрала глечик, притиснувши його до себе лівою рукою, а великим пальцем правої руки, зовсім не соромлячись людей навколо, провела по підборіддю, збираючи залишки молока, і миттю злизала їх із пальця. Потім так само неквапливо провела по губах Вейла, на яких залишався білий слід, і так само злизала його зі свого пальця, додавши:

— Ось так, пане. Все прибрано. Вам було смачно? Вейл облизнув губи і відповів:

— Так, Наїро, було дуже смачно. Та ще й спрага така була жахлива. Дякую!

Жінка трохи примружила очі і, чарівно посміхнувшись, відповіла:

— На здоров’я вам, пане. До речі, я ще яблучний пиріг спекла. Якщо буде бажання, може, завітаєте — я пригощу вас? Вейл підвів очі і відповів:

— Пиріг, кажеш? Яблучний? Ну, звучить спокусливо!

Асармал голосно вигукнув:

— Ма! Я теж хочу пирога! Ти не казала, що будеш його пекти! Коли ти встигла? Жінка знов суворо глянула на сина і, трохи шарпнувши його за плече, так само суворо відповіла:

— З тобою я окремо вдома поговорю за те, що ти втікаєш без дозволу і плетеш казна-що, як твій батько! Асармал скривився і плаксивим голосом вигукнув:

— Ні! Я не як батько!

Жінка, тримаючи сина за плече, розвернулася, але одразу напівобернулася і знов, чарівно посміхаючись, звернулася до Вейла:

— Тоді чекаю на вас, пане. Повірте, пиріг буде дуже смачний. Вам сподобається. Вейл кивнув і відповів:

— Добре! Повірю тобі на слово. Буде час — зазирну!

Жінка засміялася і якось грайливо додала:

— Але дивіться, не забаріться, пане, поки пиріг не зачерствів. І, сказавши це, розвернулася знов і, щось неголосно говорячи сину, пішла. Еленвар тихо звернувся до Вейла:

— Яка гарна у вас, пане, коханка! Одразу видно — пристрасна така!

Вейл подивився на Еленвара поглядом, сповненим обурення, і голосно вигукнув:

— Яка коханка? Що ти мелеш? Хлопче, тебе дійсно поранили в голову? Я всю сім’ю витягнув із палаючого будинку. Ця жінка, як і всі інші, просто бажає мені віддячити.

Ці слова жінка почула, знов озирнулася, посміхнулася і пішла далі. А Еленвар, своєю чергою, здивовано дивився на Вейла. Чи той жартує, чи, якщо ця жіночка не є коханкою, то він не розуміє, яку саме вдячність жадає вона висловити та який саме пиріжок буде дуже смачним. А Вейл тим часом уже звернувся до людей, що стояли поряд:

— Послухайте, люди добрі, може, ви все ж таки заберете малечу? Я дуже бажаю зняти ці обладунки! Один із досить кремезних чоловіків, із колись розкішною, а зараз наполовину опаленою бородою, весело вигукнув:

— Та як же їх забрати, пане, якщо вони вас тепер люблять більше за рідних батьків! — і, сказавши це, засміявся басом. Йому вторили ще два чоловіки та жінки.

Вейл скривився і відповів: — Ні, ну це не смішно! Я серйозно кажу! Мої сили майже на межі! Ще трохи — і я впаду, а тут діти навкруги!