Глава 16

До замку йти було недалеко, але через те, що Вейл дуже повільно шкутильгав, крехтячи, відстань здавалася дуже довгою. Еленвар також повільно плентався десь позаду, але мовчазна хода викликала в ньому ніяковість. Розуміння того, що попереду йде його рятівник, народжувало бажання палко дякувати йому. Але й страшний, ще зовсім свіжий спогад про те, як саме відбувався цей порятунок, змушував щелепи бути щільно стиснутими. І водночас, попри все це, Еленвара дуже цікавила саме особистість цього незвичного чоловіка. Свідомість Еленвара, перебуваючи під впливом цих трьох чинників, металася в різні боки. Він то хмурився, то підіймав брови, наче вже підбирав слова, але так і продовжував мовчати, лише губи сіпалися то в лівий, то в правий бік. А відстань усе не зменшувалася... Але все ж таки цікавість хоч щось спитати у пана Вейла перемогла. Погляд Еленвара мимоволі ковзнув по спису, і речення народилося саме собою. Він неочікувано, навіть для самого себе, радісно вигукнув:

— А цей спис ви, пане, забрали із собою як бойовий трофей? Так?

Вейл хрипко і стисло відповів:

— Це Казковий Спис. Тому і забрав його.

Еленвар усміхнувся і так само весело додав:

— О так, пане! Згоден! Цей спис просто чудовий! Як у такої погані з Безодні така зброя з’явилася... Він, мабуть, дуже важкий?

Вейл, не обертаючись і явно через зусилля, відповів:

— Ну, те, що чудовий, — то одне. Якби то була звичайна якісна зброя, то я б і не подивився на неї. А цей спис — із Казкового виміру. Розумію, що це якесь божевілля, але ці бовдури з Безодні якимось чином дістали справжній бойовий артефакт із Казкового виміру!

У відповідь на це Еленвар від душі засміявся, бо всі на світі знали, як і він із самого дитинства, що Казковий вимір — то справжня казка, і, все так само сміючись, додав:

— Ой, пане! А ви ще й жартівник, виявляється! Таке скажете.

Вейл зупинився і, напівобернувшись, сказав:

— У якому сенсі жартівник? Ти про що, хлопче?

Еленвар, усе ще посміхаючись, відповів:

— Ну, всі ж знають, що Казкового виміру не існує!

Вейл із подивом подивився на хлопця і сказав:

— Я от зараз не розумію: ти жартуєш чи серйозно? Ваше покоління взагалі не вчиться в Універсаріумах? Навіть у початкових класах? Ти взагалі читав книгу Арвіля Майрука «Теорія вимірів та підвимірів»? Це ж базова програма навчання.

Еленвар у відповідь теж трохи нахмурився, не розуміючи, про яку книгу йде мова. Вейл продовжив:

— Чи ти взагалі її в руках не тримав? А як же тоді ти випускні іспити склав?

Еленвар знизав плечима і відповів:

— Та у нас не було такої книги, коли я навчався. Я взагалі вперше про таке чую. Я навіть у старих батьківських конспектах, коли копирсався, не бачив такого автора.

Вейл захитав головою і вигукнув:

— Не може такого бути! Скільки твоєму батьку років?

— Тридцять дев’ять.

Вейл закотив очі й наче сам до себе промовив:

— Всього на чотири роки молодший за мене... Її що, прибрали з програми навчання, щойно я випустився? Не чув про таке... Нічого не розумію... Ну а яка ж у вас тепер базова програма? Яка тепер настільна книга про виміри?

Еленвар відповів як на екзамені:

— Сартон Приан, «Виміри. Реальність та міфи» у двох томах. По двісті п’ятдесят сторінок. У першому — десять глав. У другому — одинадцять і примітка в кінці. У другому томі цей поважний вчений-маг спростовує існування Казкового виміру, як і низку інших. Я за цією книгою отримав «майже задовільно», тому й запам’ятав, пане.

Вейл підняв брови і здивовано-незадоволено вигукнув:

— Я не вірю в це... Цей недоук тепер у базовій програмі навчання? І ви всі цю маячню вивчаєте?

Еленвар кивнув і зауважив:

— Так, пане. Але не маячню, а дуже змістовну працю, наскільки я зрозумів.

Вейл хмикнув і вигукнув:

— От цікаво! А що ж тоді той йолоп пише про залишки зброї з Казкового виміру, що в музеях зберігаються?

Еленвар академічним голосом відповів:

— Що залишки цієї зброї помилково міфологізуються. Цим артефактам надається надзвичайна значущість лише тому, що вони можуть походити з виміру, який назавжди й раптово зник із загального зв’язку після Великого Катаклізму, а спогади про той вимір романтизувалися і зводилися минулими поколіннями у площину легенд. Оскільки розвиток того виміру значно перевищував наш, він із часом набув помилкової назви «Казковий вимір», що за своєю суттю є простонародною, а не академічною назвою зниклого назавжди виміру! Ось! Своїми словами сказав, пане, але суть та сама!