22.08.

Шуми і перекрикування з боку «шиї», того довгого коридору, в якому двері розходилися на дві половини – одна вела сюди, а друга до кон Рунга, – змусили насторожитися. Пригальмувавши лише на мить, Ареліс поспішила туди.

Кілька людей все в тій самій червоній формі, збившись, несли щось... точніше, когось! Дівчина розгледіла носилки, прикрите мундиром тіло, тонку кисть і пасмо світлого волосся, що стирчало з-під шолома.

Нітама! Ареліс прикрила долонею рот, з жахом оглядаючи бездиханне тіло.

Кон Рунг виник в своїх дверях, окинув усіх важким поглядом, на мить затримавши на Ареліс. Короткий рух – німе запитання в сторону чоловіків.

– Кастора захопили, – відрапортував правий дрекк його світлості Аллер. Схоже, саме він сьогодні вів загін.

– Несіть її до мене, – Ратмір стиснув зуби, але Ареліс почулася не дуже пристойне лайка, що просочилася через них. – Чому не покликали?

– Ви були закриті, ваша світлість, – заперечив правий.

Ратмір знову кивнув, процідивши ще щось незрозуміле. Ареліс знову відчула на собі гнівний погляд, ніби це вона була в чомусь винна!

– Що з нею? – звернулася до найближчого з воїнів в чорно-червоній формі.

– Її дрекк захоплений в Н... – почав було відповідати той, але різкий погляд герцога припинив розмову.

– Ідіть до себе, Ареліс, – сухо попросив чоловік, притримуючи двері, що сочилися Темрявою. Як не силкувалася, дівчина не змогла нічого за ними розгледіти, поки бездиханну Нітаму проносили всередину.

Згадала, що казав Вілор. Якщо захопили дрекка... точніше його сутність в Наві, то виходить, захопили і дракона нгела? А де сам дрекк? Як там його, якийсь Кастор...

– Що трапилося?!

Ареліс сіпнулася, озирнулася, і, виявивши Лаату, ще більше змішалася. Вона й гадки не мала, які відносини між сестрами і не уявляла, що відповісти. Повагавшись трохи, все ж повідомила:

– Ваша сестра... поранена.

– Де вона? – скрикнула Лаата, змінившись в обличчі.

Ареліс не встигла відповісти, лише глянула в бік половини Ратміра, як червоноволоса, все зрозумівши, рвонула туди.

Герцогиня з тугою дивилася услід двері, що закрилася. Отже, всім можна заходити... ну якщо не всім, то особовому загону його світлості і цій драконессі. І Фадірі. І тільки їй, світлій магічці, чаклунці, як кажуть тут на островах, шлях на територію чоловіка закритий.

Серце обдало гіркотою і образою. До вечора вона металася по кімнатах, не в змозі ні на чому зосередитися, лише ловила голоси, що доносилися зовні. І коли з'явилася покоївка, не стрималася, кинулася до неї:

– Ну що там?

– Де? – зобразила здивування Фадіра, викликавши зовсім непристойне бажання стукнути.

– Нітама. Вона ж... ммм...

Ареліс не підібрала слів, але Фадіра кивнула:

– То кон Рунг вилікував її. Все добре.

– Вилікував? – насупилася Ареліс.

– Ну так. Вона трохи поживе тут, поки будуть Кастора ловити.

– Ловити?

– То він вирвався, скинув її. Щоб, значить, не покалічити. Якщо сутність потрапляє до демона, дракон стає несамовитий. Його світлість розділив їх в Наві, тепер потрібно повернути її чоловіка.

– Чоловіка?

– Ну так. А що в цьому такого? – поцікавилася Фадіра сварливо, глянувши недобре спідлоба. Ніби кажучи, мовляв, не всі ж не хочуть ставати дружинами, у деяких дуже навіть добре виходить.

Зітхнувши, Ареліс вирішила більше її не розпитувати.