19.08.

– Якби не пропав, навряд чи я тут зараз перебувала б, – спохмурніла Ареліс.

– Чому? – Вілор здивовано підняв погляд.

– Він... зведений брат. Я... по правді кажучи, думала, що рано чи пізно ми... одружимося.

Вона і сама не могла б сказати, для чого повідомляє це. Не показувати ж, яка нещасна і самотня, всіма покинута, і що їй нема до кого повертатися!

– А чому ви запитуєте?

– Просто... в Темній Наві часто розшукують сутності зниклих. Хіба що якщо він світлий маг...

– Тавор перевертень! – Ареліс гарячково схопила Вілора за руку. – Ви змогли б допомогти його розшукати?!

– Я не виходжу в Темну Навь, на жаль. А ось його світлість... можливо. Якщо вдасться призвати вовка –адже він його ніколи не бачив. Тавор – справжнє ім'я?

– Так. Думаю... так.

Серце несамовито закалатало, очі розгорілися, вона навіть не помітила, яким дивним поглядом окинув її Вілор.

– Перевертні не змогли його розшукати, – пробурмотіла. – Або... мені так сказали. Але у драконів більше ж можливостей?

– Перевертні хороші мисливці за дрібною нечистю. Але у дрекків дійсно можливостей набагато більше.

– Розкажіть мені! – вхопилася вона за фразу і навіть розкрила книгу, з якою вночі заснула. – Що значить нгел і дрекк?

– Ммм... – Вілор на кілька миттєвостей зам'явся, і Ареліс майже зневірилася щось почути. Але він несподівано відповів: – Якщо ваш... брат – перевертень, ви, мабуть, знаєте, як вони полюють?

– Звичайно! Колись я мріяла працювати з ним у парі.

– Ви ж світла, – спохмурився Вілор.

– Він мені теж не втомлювався нагадувати про це, – усміхнулася Ареліс.

– Авжеж! Ви не змогли б полювати в Темній Наві.

Ареліс промовчала. Ніхто не знав... але Тавор-то знав. І все одно в спробах уберегти, не дозволив.

– Щоб вийти в Навь, перевертню необхідно перевернутися в Яві. Злитися зі своєю звіриною іпостассю. Вони першокласно полюють на всіх тих, хто віддзеркалюється в Темній Наві, чудові детективи, відмінно відловлюють чорних магів, які зарвалися, розслідують злочини і непогано справляються з дрібної нечистю. Воліють полювати як мінімум в парі, а краще кланами.

Ареліс кивнула. Саме тому перевертні були бажані і завжди мали роботу в будь-яких містах навіть поза своїм материком.

– У драконів... трохи складніше. Ми, нгели, не обертаємося в Яві, наші сутності залишаються в Темній Наві і ми не можемо закликати їх сюди. Інакше... нас може спіткати інша доля.

– Необоротні дракони... – пробурмотіла Ареліс з жахом, здогадавшись. Вілор кивнув:

– Так. Ті, чиї людські сутності назавжди замкнені демонами в Наві. Ті, кого вже не звільнити.

– А дрекки?

– Дрекки досить сильні, щоб впоратися зі своїм внутрішнім драконом і в Яві, і в Наві. Після ритуалу пара дрекка і нгела неподільна. У Яві ми їх вершники, очі і вуха, направляємо дракона в просторі або охороняємо його тіло, якщо йому необхідно заглибитися далеко. У Наві наші відображення можуть зливатися, посилюючи один одного. Основна наша робота саме там, ми стежимо, щоб сюди не проривалися всякі вищі демони і інші тварі, яким не місце в нашому світі. І боротися можемо одночасно і тут, і там. І в Темряві.

– І... кон Рунг? Він... ваш дрекк?

– Так, – з неймовірною гордістю відгукнувся Вілор. – Я маю честь бути його нгелом. Кон Рунг особливий. Його рід несе на собі занадто велику силу, яка давно стала занадто важким прокляттям. І... він шкодував, що залишив вас в день церемонії.

– Ви літали туди... боротися з Темрявою? – Ареліс закусила губу. Якби вона тільки знала!