15.08.

– Чому ви нікого не попросили допомогти?

– Донесу.

– На даний момент, згідно клятві і визнанню Родового Дерева, ви все ще моя дружина, – безапеляційно заявив Ратмір, забираючи книги у неї з рук.

– Що ви, вам же погано було! – вигукнула вона, і одразу ж осіклася під похмурим поглядом:

– Не настільки, щоб дозволяти дівчині тягти тяжкості. Хочете, щоб мене засміяли власні придворні?

– Рада, що вам краще, – пробурмотіла Ареліс, не уявляючи, як на це реагувати. І, якщо вже він сам згадав, запитала: – А як же... Дерево? Ритуал?

– Я ж сказав, щоб ви ні про що не турбувалися.

– А... прокляття?

– Гадаю, вас воно тепер ніяким чином не стосується.

– Ви ж самі наполягали, що я все ще ваша дружина, – посміхнулася вона, але у відповідь погляд герцога майже обпік тією самої лякаючою темрявою, яка не піддавалася усвідомленню:

– Але ж не збираєтеся нею бути?

Ареліс відвела погляд. Якої відповіді він чекає?

– Будь ласка, донна, ні в чому собі не відмовляйте. Не соромтеся турбувати прислугу проханнями, для того вона тут і працює. Але не прагніть дізнатися таємниці, з якими вас звідси буде проблематично випускати.

Ареліс здивувалася. Це що, була погроза?

Таємниці?

– А чи не думали ви, що краще б розповісти мені ці ваші таємниці перш, ніж заручатися клятвами та згодою?

– Король зобов'язаний був вам все розповісти. Це непорушний закон, жінка повинна знати, на що йде. Наше упущення, – визнав герцог, в чорних очах якого як і раніше виблискувала холодна, всепоглинаюча тьма.

– А якщо відмовляється, її теж «проблематично випускати»? – Ареліс не вдалося стримати колючі нотки в голосі.

– Існують спеціальні магічні ритуали, які допомагають забути зайве, – знизав плечима Ратмір. – Тому ніхто з моїх людей і подумати не міг, що жінка здатна прийняти таке серйозне рішення, не знаючи наслідків. На жаль, це свідчить не на вашу користь.

«Ах, не на мою?!» – розсердилася Ареліс. У чомусь він мав рацію, можливо, їй варто було проявити наполегливість, розпитати Вілора або ще кого... Але від цих думок робилося тільки образливіше.

– Все, що мені пояснили – це те, що я зобов'язана стати вашою дружиною і не маю права відмовитися, – так само холодно відгукнулася вона. – Якби я могла припустити, наскільки все «серйозно» – не сумнівайтеся, спробувала б довідатися й «наслідки». Але, мабуть, ваші «магічні ритуали» занадто добре приховують ваші «таємниці». Тому що я навіть не уявляла собі, кого і про що можу розпитати!

– Я обговоритиму це питання з Февом де Бравеном при першій же можливості.

Ареліс здригнулася, раптом подумавши, що скаже – або зробить?! – придворний маг його величності, коли вона повернеться додому.

Ратмір, мабуть, збагнув, що сходи – не найкраще місце для подібних розмов. Або зовсім вважав тему закритою. Повернувся, жестом пропонуючи дружині йти вперед, і сам рушив слідом.

ДРУЗІ! Сьогодні діє знижка в 20% на обидві книги ділогії "Місія: привїязати гада".

Я маю виконати нездійсненну місію: увійти в довіру, прив'язати до себе того, хто давно не вірить жінкам. Для нього ми лише розвага – живі ляльки, яких легко замінити. Через нього я була змушена кинути все, бігти з планети і потрапила у полон. Але вибору немає... Я повинна прокрастися в його душу, розгадати його таємниці. Ось тільки чим це обернеться для мене?

Книга 1 "Моя заборонена наречена"  Книга 2 "Мій неможивий наречений"

ДОЛУЧАЙТЕСЯ до шаленої та емоційної історії кохання!