04.08.

Ратмір покосився на неї – здалося, навколо на кілька миттєвостей згустилася темрява, – і вимовив:

– Є за що.

Герцог рушив уперед, не чекаючи, поки вона зробить перший крок. Хитнувши головою, Ареліс поспішила нагнати:

– Хто він?

– Мені шкода, що ви стали свідком. Я наказав йому не з'являтися.

Наказав? Прозвучало якось надміру жорстко. Звичайно, герцог має право розпоряджатися своїми людьми, але...

– Він ще дитина, – заступилася дівчина.

– Він був відданий мені в сплату боргу Наві, – різко зупинившись, сказав Ратмір, припечатавши її поглядом. Ареліс зіщулилася, було страшно вдивлятися в цю темряву. Якби вона побачила майбутнього чоловіка в Еджерсі, точно втекла б! Пресвітла Навь, як же їй було моторошно!

Вона не знала, що таке «борг Наві», але слово «відданий» прозвучало занадто однозначно. Невже у драконів досі існує рабство? Хто тоді тут вона?

Не витримавши важкого погляду, дівчина відвернулася, попрямувала далі по коридорах до кімнат, які їй показав Вілор. Ох, чому йому було не шукати наречену для себе?!

Якийсь час вона буквально відчувала, як спина плавиться під поглядом, після герцог знову порівнявся з нею.

– Вілор розповідав вам правила? – чи то спитав, чи то констатував він.

Ареліс кивнула. З'ясовувати, як вона може покликати свого чоловіка, не хотілося, пропонувати починати знайомство до церемонії – теж. Тому дівчина лише сухо поцікавилася:

– Де тут знаходиться бібліотека?

– Бібліотека? – здивувався герцог, явно не чекавши такого питання.

Пояснювати, що не встигла довчитися, не стала. Як і те, що нічого не знає про драконів.

– Другий поверх правого крила, я пришлю когось провести вас по замку, – відгукнувся він, відкриваючи двері її апартаментів.

«Дорогенькому чоловікові, мабуть, не по чину знайомити наречену з будинком», – з неприязню подумала Ареліс, кивнувши. Чим це він так сильно зайнятий?

– Сподіваюся, покої вам подобаються... Але ви можете змінити обстановку за власним бажанням, тільки скажіть – вам доставлять все необхідне, – Ратмір оглянув кімнату, наче вперше бачив. А може і саправді, вперше – наказав приготувати, та й забув.

– Дякую, – відгукнулася Ареліс.

– А де ваша служниця? – раптом перейнявся наречений.

– У мене немає служниці.

– Але... в королівському палаці вам прислуговувала дівчина?

– Це була одна з покоївок її високості. Мені ніхто не сказав, що я... – Ареліс повагалася між «повинна» і «можу», і вибрала останнє: – можу взяти з собою служницю.

– Звичайно, можете, – з деяким здивуванням відгукнувся Ратмір, ніби це само собою розумілося. Навіть якщо і само, Ареліс вперто підняла голову, не відводячи погляд. Вже їй-то нічого не пояснили і взагалі силою змусили!

Напевно, тільки зараз до кінця усвідомила, що ось він її чоловік. А там, в залі, з іншого боку столу залишився той, хто привіз її сюди. Хто вже одного разу відмовився від неї, тому що вона «дівчина»! Хто не виявив до неї ні краплі інтересу за весь час. Та й як можна проявляти інтерес до нареченої свого правителя? Може, тому він і намагався триматися від неї подалі?

Ареліс зітхнула, нагадавши собі, що він так і не впізнав її. Вона взагалі жодного разу не помітила, щоб він згадав про ту вовчицю. Напевно ходив в їх перевертнячий клуб і розважався з «не дівчатами»!

–... ви слухаєте мене, донна? – підвищив голос вже майже чоловік, різнувши поширеним у драконів, але абсолютно незвичним для мешканки Еджерха зверненням.

Друзі! Сьогодні НА ВСІ книжки серії "РАБ" діють знижки! А першу книгу ви можете прочитати безкоштовно. Не пропустіть! Цю серію прочитали та полюбили вже декілька тисяч читачів російською мовою, і я дуже рада, що тепер маю можливість розмістити її і рідною. Долучайтеся!