29.07.

–... а церемонію проведе сам Фев де Бравен, який вже мав честь познайомитися з вами. Ви дасте незламну клятву...

«І зворотного шляху не буде», – похмуро закінчила вона про себе. Представники представниками, але раптом вони з нареченим зовсім один одному не сподобаються? Ця думка, як і раніше гнітила, однак питати дівчина не наважилася: короля подібні питання явно нервували, а така дрібниця, схоже, і зовсім не коштувала уваги. Ніхто нікому не зобов'язаний подобатися при укладанні політичного шлюбу!

І тим не менше, наближаючись до тронного залу, Ареліс дуже сподівалася, що щось піде не так, як хотілося королю. І бажано, щоб вона ні в чому не виявилася винною!

Серце калатало в грудях, заглушаючи слова і останні настанови. Зараз вирішиться її доля! Дракони або оголосять її нареченою, або... відмовляться? Але тоді, раптом гостро усвідомила Ареліс, замість очікуваної свободи її чекає ганьба, аристократичні родини відвернуться від неї. А чи вибачить сам Белліні? Адже це завдяки йому у неї був дах над головою, її удочерили, зробили аристократкою! Звичайно, не будь у дівчинки задатків магії, можливо, залишилася б служницею... але ж не залишилася! А раптом він скаже, що вона і його підвела? Якою же вона була позавчора необачною! Думки буквально розривали на частини, спогади про Вілора знову наповнили живіт і груди жаром, жалем, та й Тавор не став би нарікати їй, що не вийшла за нелюба і небажаного! Навпаки, зробив би все, щоб захистити!

Подумаєш, люди позлословилять та забудуть, зате вона проживе життя так, як їй того хочеться!

Думка немов розгойдувалася на гойдалках, кидаючись з боку в бік. Ареліс то переконувала себе, що повинна виконати обов'язок, коли вже на неї впав вибір короля, то лаяла за те, що не наважилася втекти. Та хоч би в пустельний Арзеріс, де люди, кажуть, перетворюються на нежить...

Коридор здавався нескінченним. Під руку вів сам його величність, трохи позаду слідував придворний маг, просвердлюючи її спину поглядом, ніби знав все, що з нею діється і все недозволенності, які терзають. Наче знав, що вона мало не накоїла.

Ще кілька днів тому лейс Белліні нізащо не повірила б, що буде ось так пересуватися по палацу! А тепер готова була віддати все, аби опинитися де-небудь далеко звідси.

Масивні двері відчинилися, вдаривши світлом і музикою бального залу. Глашатай щось оголошував, але в голові стукало набагато голосніше. Перші кілька миттєвостей вона нічого не бачила, не сприймала натовпу присутніх придворних. Масивні люстри, гарячі каміни – король знову мерзне, а придворних скоро почнуть виносити з-за неможливості нормально вдихнути!

Потім розгледіла справа Турію на одній стороні подвійного трону. Ззаду принцеси зібралися особливо наближені до королівської сім'ї. Ліворуч від проходу, по якому вів її король, розташувалися представники менш знатних родин.

А попереду стояла драконяча делегація. Їх було семеро – це все, що встигла помітити Ареліс, перш, ніж повітря покинуло її легені, не бажаючи повертатися.

Вілор! Він був там, серед них. Такий гарний, в святковому білому камзолі, з прибраним в хвіст волоссям, променисте посміхався. Так ось чому сказав, що не альфа! О нічні ворги, він дракон!