Розділ 28.

Еліта Буйтура була не просто набором талантів – незважаючи на критичну ситуацію, я оцінила їхню відданість своєму генералу. Їм не знадобилося жодних пояснень чи обговорень, нас атакували одразу, щойно усвідомили наказ.

Проте, якщо я ще встигла швидко зібратися, адже до приходу сюди вже очікувала гіршого, то Сато не міг похвалитися власною байдужістю до ситуації. Розгублений некромаг, здавалося, навіть не одразу зміг повірити в почуте, недовірливо поглянувши на генерала, в якого вірив найдужче. Що ж, судячи з тих спогадів Берсерка, в яких вбили його маленьку сестру Аврору та відбулося знайомство з генералом – Северин дійсно був для нього авторитетом.

Але це зовсім не поважна причина, щоб просто стояти на місці в такий момент!

Тихо вилаявшись під ніс, я почала розписувати повітря навколо захисними арканами з такою швидкістю, що в очах зарябило. Діяла підсвідомо, використовуючи обидві руки, навіть не усвідомлюючи, що саме пишу – рефлекси зреагували швидше свідомості.

В ту ж секунду, коли магія одразу декількох магів досягла нас – атакуюча енергія з тріском розбилася об сяючі аркани навколо мене та Сато. Що-що, а рунічна магія була надійною, вона не забирала багато сил, але діяла довше та якісніше звичайних заклинань.

– Сато, я все розумію – ситуація ще те лайно, але нам потрібно щось робити, – похмуро промовила, одночасно переміщуючи сяючі символи, щоб повернути еліті їхній же удар в подвійному розмірі.

– Твоя правда, – різко видихнув Берсерк, намагаючись взяти себе в руки. – Просто… я не розумію…

– Не треба розуміти, – обірвала його я. – Достатньо буде просто надерти їм усім зад. По два на кожного, Буйтура на десерт, згоден?

Здивовано поглянувши на мене, блондин коротко реготнув, нарешті розслабившись та нізвідки діставши чималу сокиру.

– Вмієш же ти… гаразд, я беру Фенікса та Сирену, вона виступає, здебільшого, підтримкою усього загону, але без її заклинань витривалість майже кожного помітно зменшиться. Зі Штурманом ти вже знайома, а ось з Менестрелем будь обережна, особливо з його струнами.

– Струни? – я спохмурніла, але одразу ж хитнула головою: – байдуже, розберусь. Кожен сам за себе, щоб не відволікатись, тож будь обережним – боюсь, з чотирма елітними воїнами я вже не впораюсь.

– Не недооцінюй мене, бісів Шаман, – відгукнувся парубок та я помітила усмішку на його обличчі. – Прибирай свій щит. І постарайся не померти.

– Звичайно, – усміхнулась у відповідь, відкинувши теплий плащ кудись назад. Підкотивши рукава блузи – розсіяла руни, щоб в наступну секунду прийняти удар штурвала з отруйними накінечниками, долонею відбивши заморську зброю вниз.

Чекати наступних дій від Софі не стала, одразу наносячи удар лівою рукою, який жінка встигла блокувати. Це зовсім не засмучувало – на власний подив, я швидко адаптувалася до нинішніх умов, вчасно оцінивши всі переваги просторої зали, які могла використати на власну користь в цьому бою. Байдуже, що сили відпочатку не рівні – здаватися та помирати тут я вже точно не планувала. На щастя, мій напарник був тієї ж думки, вдало відтіснивши Фенікса в інший кінець зали.

Було складно слідкувати одночасно за двома – Штурманом та Менестрелем, – ще й тримаючи генерала в полі зору, але не неможливо. До того ж, Менестрель поки не поспішав доєднатись до атак Софі, стоячи трохи осторонь та беззвучно бурмочучи невідомі слова. Його бездіяльність ажніяк не полегшувала становище – до слів Сато я поставилася серйозно, тож практично одразу заплющила очі, спостерігаючи лише за рухом енергій та аур в приміщенні.

І це було вірним рішенням – Штурман ледь помітно збилась з ритму власного бойового танцю, не розуміючи, на що саме спрямована моя увага. Все ж, щоб бачити третім оком, мені не потрібно навіть проявляти його фізично. Але на тому радісні новини закінчувалися – я нарешті зрозуміла, чому віддав перевагу Менестрель перед чесним боєм. Ну, відносно чесним в нинішніх умовах.

Довгі пальці русоволосого мага сплітали енергетичні нитки, що зараз пронизували простір усієї зали, але досі не були помітні звичайному зору. Молодий чоловік збирався оплутати ними не лише мене – хоча нитки вже небезпечно опліталися навколо мого тіла, – але й Сато, повністю зосередженого на бою з вогняним стихійником.

Неочікувано для мене ж самої, в грудях почав розгоратися лютий вогонь, додаючи адреналіну в кров. Ні, я майже не злилася на Северина – чесно кажучи, моє життя досі було в його руках, ще з моменту, коли я обміняла його на цілий Хорт, – але настільки підступну тактику зрозуміти не могла і не бажала.

Десь на підсвідомому рівні відчула голос водної стихії – ще тихий, але бурхливий та могутній. Вода текла трубами, схованими в стінах, підлозі та навіть на стелі, йдучи на другий поверх. Не довго думаючи – взмахнула рукою, прориваючи не лише труби, але й кам’яні стіни, щоб дати хід стихії, що рвалася на допомогу. Одночасний гуркіт падаючого каміння з різних боків відволік Штурмана всього на мить, але цього вистачило. Стрімким, сильним потіком Софі відкинуло до протилежної стіни, даючи мені лише декілька хвилин для формування нової атаки.

Сплівши декілька ллатійських символів інфернального очищення – я встигла начисто спалити всі енергетичні струни, що оплітали Берсерка та були поряд з ним. Наступною атакою рунічних арканів вдарила вже по Менестрелю, який встиг відскочити, втрачаючи минулу зосередженість, але позбутися струн навколо власного тіла не встигла. Відволіклась на дерев’яний штурвал в руках рудоволосої та встигла лише ухилитися, замкнувши жінку в щільний, водяний купол, який неможливо пробити зсередини.

В ту ж мить я завмерла, відчувши купу лезоподібних ниток, що врізалися в шкіру з усіх боків. Один необережний рух і мені відітнуть будь-яку з кінцівок, або, що гірше, знесуть голову.

– Тобі варто хвилюватися не про Сато, – неприємно посміхнувся Менестрель, таки завершивши заклинання, – а про власну голову.

Розплющивши очі, я насмішкувато поглянула на чоловіка, відмітивши легкий подив на аристократичному обличчі – його дивувала моя реакція.