Розділ 14.

Наступного дня я вирішила удосконалити власні тренування, задіюючи в них флейту. Хотіла полегшити виклик брамарів до матеріального світу з її допомогою – таким чином послабила б розрив магічного етеру нашої реальності. А тому, з самого ранку, засіла в тренувальній залі на цокольному поверсі.

На щастя, майстер, який створив цей музичний інструмент, чудово підібрав матеріали, тож флейта мала б витримати мої маніпуляції.

Озброївшись срібними голками та спеціальними кистями для розпису дерева, я прийнялась за справу. За дві години в мене оніміли пальці через постійні уколи, адже чорнилами слугувала моя ж кров, та результатом я була задоволена.

Залишилось тільки подбати, щоб музичний інструмент не потрапив до чужих рук і не накоїв лиха.

Я прискіпливо виводила імена деяких брамарів, рунами вказуючи умови їхнього приходу до нашої реальності та сплітала стримуючі аркани. Час від часу доводилося розсіювати сплески темної енергії, щойно примара відгукувалася на власне ім'я, але це не було такою вже проблемою.

Старалася нічого не забути, жоден символ, який би допоміг у втіленні власного задуму, і за чотири години вже закінчила.

Витончене деревце флейти стало провідником для трьох брамарів – більшої кількості воно б не витримало. Та навіть так мій магічний інструмент вже був неперевершеним.

Дочекавшись, коли кров застигне вічними чорнилами, я вирішила перестрахуватись. Флейта не повинна стати смертельною зброєю в чужих руках, а тому й не мала б до них потрапити.

В мене пішла ще година на те, щоб зібрати потрібний аркан печаті, який назавжди замкне магічні властивості інструменту на моїй крові та душі. Цю силу не можна обертати в пітьму, надто вже вона велика. Відповідальність за неї я нестиму самостійно.

По завершенню ритуалу, аркан без сліду увібрався в тіло флейти, яка тепер мала власну, темну ауру. Зловісне, червоне сяйво зачаровувало та обіцяло випробування на вірність власним ідеалам.

У всі часи сила та влада були найбільшою спокусою людства і зараз я не уявляла, чи впораюся з нею. Але впоратися хотіла. Принаймні, докласти для цього чимало зусиль та зробити все, на що здатна – я була готова.

З шумом видихнула, щойно темна енергія примар заспокоїлася та дозволила розслабитись. Ненадовго, та навіть невеликої перерви буде достатньо.

Піднявшись на перший поверх, я відчинила вікно у вітальні, впускаючи в кімнату морозне повітря. Та, разом з ним, в мій дім увірвався іще дехто.

– Ти закінчила? – з цікавістю запитав Лад, матеріалізовуючись переді мною. – Дозволиш поглянути?

– Ось, – я продемонструвала флейту, яка наче потемнішала після моїх маніпуляцій. Навіть виведені символи здавалися давнішніми, а не щойно написанними. – Пов'язала її з трьома іменами. Не очікувала, що вона витримає стількох.

– Витончена робота, – похвалив демон, розглядаючи деревце. Та взяти її до рук не намагався. – Тобі ж відомо, що надалі ця сила готуватиме для тебе випробування?

– Так, знаю, – скривилась, відкликаючи нову зброю. Флейта розчинилась в повітрі, потрапляючи в інший простір. Звідти її дістати могла лише я, завдяки останньому аркану прив'язки. – Доведеться докласти зусиль, та це не страшно. До речі, ти дізнався, які генерали залишаться в Омор при майбутньому наступі на Морт?

Ще вчора, коли втомленого – але враженого яскравим фестивалем, – Севастіяна забрав чимось задоволений Лель, я попросила Лада дізнатися про деталі. Розпитувати дитину про генералів не хотіла – і без того бачила, яким нажаханим він був при одній лиш згадці про них. На подив, демон вітру легко згодився і обіцяв повідомити про все сьогодні.

– Звісно, – самовдоволено усміхнувся шатен, падаючи в крісло. Він задумливо розважався зі стихією, створюючи її потоками у власних руках різні фігурки, та потім кисло розвіяв свої творіння. – Двоє найсильніших з вісімки. Тобі ж відомо, що навіть в старшій четвірці є своя ієрархія? З четвертим, Вереном Браздом, та з третім, Артеном Хорой, ти вже знайома. Залишилися двоє: перший - Аре Єруат та друга – Торано Сейсхват, вона ж двоюрідна сестра попереднього короля. Стосовно Аре важко щось сказати – він дуже рідко показується, – а от людину, жорстокішу за Торано, ще треба знайти. Старші генерали в тісній зав'язці з демонами того ж виміру, що й твої примари, але за ієрархією дуже різні. Наскільки мені відомо, саме Торано має найсильнішого демона, але через свій запальний характер поступається в силі Аре.

– Проблема, – спохмурніла я, вислухавши його розповідь. – Ти впевнений, що брамарі здатні захистити від них Севастіяна?

– Так, – кивнув Лад. – Старші практично завжди діють самостійно – надто пихаті або самовпевнені, щоб об'єднуватися з кимось. Ти правильно зробила, що поставила на захист короля декількох брамарів. Не знаю, як щодо Аре, та Торано точно скористається вимушеною відсутністю інших генералів та елітних воїнів. Вона надто сильно бажає позбутись хлопчика на власному шляху до трону.

– Жах. Але ж можна якось зупинити їх?

– Так, якщо розірвеш зв'язок генералів з їхніми демонами. Або знищиш здатність цих магів використовувати магічну енергію, випаливши всі канали. Як на мене, перший варіант буде набагато легшим.

– І як ти собі це уявляєш? Ритуал проводиться на крові мага, це не просто магічна прив'язка до аури.

– В теорії, твої брамарі здатні на подібне. А от як на практиці – не уявляю. Я знаю лише те, що однієї чи двох примар для цього не вистачить.

Тихо вилаявшись, я нервово покрутила срібний браслет на лівій руці – вчорашній подарунок маленького короля. Тома підібрав прикрасу до підвіски, подарованої Ладом, коли ми зайшли до ювелірної лавки слідом за хлопчиком. Його вибір зупинився на браслеті, котрий прикрашали три невеликі, місячні камені.

Не знаю, чому маленький король вирішив послідувати прикладу демона, але вручив подарунок з наступними словами:

– З Днем народження! Бажаю, щоб ми залишалися друзями все життя!

Ймовірно, Севастіян мав на увазі і Лада теж, але в голос цього так і не сказав. Тоді ж хлопчик взяв з мене обіцянку не знімати його подарунок, щоб дружба була міцною. Усміхнувшись на дитячі забобони, я дала слово виконати обіцянку.