Розділ 9.

– Почнемо за декілька годин, – впевнений жіночий голос звучав ніби крізь глуху стіну. – Вона спатиме ще якийсь час, але навіть так дивним чином залишається при власному розумі. Ти впевнений, що замкнення вдалося?

– Так, – відповів невдоволений чоловічий голос, власника якого я так само не бачила. Власне, перед очима стояла сама лише темрява. – Замкнути шамана в його ж тілі – агонія для вільного духу. Не варто відкладати ритуал, якщо не бажаєте її божевілля, леді Рей.

– Мені начхати, що буде з її духом, – відмахнулася жінка. – Час повернути в це тіло справжню власницю, яка б і мала в ньому втілитися ще двадцять один рік тому.

– Ви хочете прикликати пращурку в тіло власної онуки?

– Після зречення Адріана його донька для мене ніхто. Я поверну титул справжній герцогині, щойно ритуал переселення душ завершиться.

Я змогла торкнутися пам'яті власної плоті всього на декілька хвилин, перш ніж м'язи почали судомно скорочуватися. Тіло не звикло до таких навантажень, активовуючи всі резерви життєвої енергії.

В вухах шуміло, а перед очима досі стояла темрява, змушуючи поволі розслабитися і лягти на кам'яну підлогу. Судоми досі не відпускали, тож знадобився час, аби прийти до тями.

Через болючі відчуття у всьому тілі не одразу зрозуміла, що поряд є ще хтось. Невідомий гість прийнявся розтирати мої кінцівки, тим самим зігріваючи напружені м'язи. Не знаю, як він зрозумів, що саме потрібно робити, але після рук обережно перейшов до м'язів живота. Легко натискав на потрібні місця та розтирав їх, допомагаючи заспокоїти перенавантажене тіло.

– А ти вмієш дивувати, Скарлет, – зітхнув Северин, коли я змогла відкрити очі. Моїм четвертим незванним гостем за сьогодні дійсно був генерал. – Навіть монахи Норда не наважаться на подібне без потрібної підготовки.

– Але метод дієвий, – виснажено усміхнулася, помітивши, що руки чоловіка досі легко розтирають мій живіт. Відштовхнувши чужі долоні, я повільно сіла. – Дякую, звісно, та що ти тут робиш?

– Збирався поговорити з тобою, а біля будинку відчув сильний викид життєвої енергії. Що відбувається я зрозумів тільки побачивши тебе тут.

– Про що поговорити?

– Взагалі, це стосується твоєї сім'ї, – ніяково почухав потилицю генерал. – Розмова буде не з легких, тож давай хоча б змінимо місце. Твоєму тілу потрібно тепло після такого стресу. Хоча, якщо бажаєш, можу зігріти тебе й сам.

Генерал єхидно усміхнувся на останніх словах, змушуючи почервоніти і легко штовхнути того в плече. Повільно піднявшись на ноги, я роздратовано поглянула на веселого Северина:

– Поговоримо в вітальні.

– Як скажеш, – відгукнувся Буйтур, піднявшись слідом за мною. – До речі, Скарлет, що ти хотіла зробити цією технікою?

– Мені потрібна була пам'ять тіла за останні два роки, – знизала плечима, не бажаючи робити з цього якусь таємницю. – Багато все одно не побачила, але це вже щось.

– Жах, – висловив своє ставлення до моєї витівки чоловік. – Не кожен божевільний на таке наважиться. Хоча, твоє бажання мені зрозуміле. Обманути мозок можна, навіяти йому сторонні або штучні спогади теж не велика проблема для вправного мага, а от до тіла нікому діла немає. Не думаю, що навіть я зміг би зробити все досконало. Моторошні в тебе ідеї виникають, звісно.

– Що вже є, – відгукнулася, сідаючи біля каміну. Розпалила вогонь стихійною руною і зайняла крісло, в якому вранці заснув Тома. Як і казав Северин – зараз тіло потребувало тепла, тому я підтягнула ноги, вкриваючись пледом. – То що ти хотів розповісти стосовно моєї сім'ї? І якої саме?

– Це стосується герцогства Рей, – задумливо промовив генерал, сідаючи в крісло навпроти. Він якось винувато поглянув на мене і почав розповідати. – Після того, що сталося в поселенні біля кордонів Іннез, Лель самостійно зайнявся розслідуванням. Межибор повернувся в Омор лише сьогодні вночі з деякими доказами... Загалом, він практично впевнений, що хтось з сімейства Рей причетний до подій з жертвоприношеннями богині Аттен. Маг, якого ти знайшла в поселенні, навіть під тортурами відмовився назвати спільників. Лель вирішив більше не витрачати на нього час, тож мені довелося покинути Омор, щоб прикликати душу після смерті.

– Он як, – здивовано відповіла, перевівши погляд на вогонь. – Що він сказав стосовно Рей?

– Що діюча герцогиня Адаманта Хайра Рей одна з тих, хто започаткував рух цих божевільних. Тільки я досі не розумію, навіщо їй це.

– Не думаю, що моя навіжена бабця бажає повернення кривавої богині, – відгукнулася, сильніше кутаючись в теплу тканину. – Я скоріше повірю в те, що вона доєдналася до них задля спільної мети.

– Що ти маєш на увазі? – розгублено запитав Северин.

– Мені відомо тільки те, що вона бажає повернення пращурки – Санти Рей. Саме вона ув'язнила брамарів біля Розлому. Я не знайома особисто з герцогинею, але... здається, дар шамана в ній так і не прокинувся – вона символіст. Це лише мої здогадки, але що як Адаманта Рей намагається використати ритуали жертвоприношення для послаблення магічного етеру всього світу? Адже саме він розділяє нашу реальність від примар, хіба ні? Мені здається, герцогиня бажає сили створінь іншого виміру і ладна йти на ризик задля своєї мети.

Мимоволі я повернулася спогадами до власного сну, коли стала випадковим свідком кривавого ритуалу. Навіть на відстані простір потріскував від сили, яку обернули проти життя. Магія жертвоприношень згубно впливала на магічний фон. Що як Адаманта сама хотіла прикликати брамарів, дізнавшись про подарунок Санти маленькому Адаму?

– Треба бути взагалі божевільною, щоб піти на таке, – похмуро відгукнувся Буйтур. – Гадаєш, Адаманта Рей здатна на подібне?

– Принаймні, вона хотіла прикликати в моє тіло дух Санти, – я пересмикнула плечима, згадуючи почуту розмову завдяки техніці монахів. – Навіть пішла на те, щоб замкнути мене у власній плоті, хоча це дивне рішення. Щоб підселення душі вдалося – необхідно вбити мене, а не залишати в тілі.