Розділ 8.

На знайомий полігон я зайшла з Сато, який одразу поспішив до похмурого Северина. Чоловік розмовляв з незнайомим воїном, слухаючи його доповідь, коли до них підійшов Берсерк.

На відміну від хлопця, наближатися до незадоволеного Буйтура в мене бажання не виникало. Натомість озирнулася, розуміючи, що ми з блондином прийшли останніми. В цілому, мене запізнення мало хвилювало – про тренування ніхто завчасно не попереджав. Здавалося, якби не Сато, я б про нього і не дізналася.

Вже в залі скинула теплий плащ та за звичкою зняла взуття – в бою було легше орієнтуватися в просторі саме завдяки тактильним відчуттям. Для тренування я особливо одяг не підбирала – надягнула прості, широкі брюки та вільну сорочку з довгими рукавами. Вдома часто займалася в схожому одязі – для мене він був найкомфортнішим.

– Сьогоднішнє тренування – ближній бій, – оголосив Северин, помітивши, що всі в зборі. – Можете використовувати будь-яку фізичну зброю, але не магію. Сато, сьогодні тренуєшся з Сиреною. Менестрель в дуеті з Феніксом, Штурман – бій зі Скарлет. Задача зрозуміла?

– Так, – відгукнулися лише Сирена з Сато, тоді як решта просто кивнули.

Задовільнившись нашою відповіддю, чоловік махнув починати і зайнявся якимись документами в кінці зали.

Знизавши плечима, я обернулась до Софі. Штурман саме наблизилася до мене зі своєю дивною зброєю – корабельним штурвалом з металевими наконечниками. Жінка так само була одягнена в брюки та сорочку, але не такі вільні, що були на мені. Та навіть так вона виглядала чудово й дуже жіночно.

– Не хочеш підібрати собі якусь зброю? – з сумнівом оглянула мене. – Своєю я володію вправно.

– Я не впораюся з жодною зброєю крім власного тіла, – відгукнулася, підкотивши лівий рукав. Правий я не чіпала – на зап'ястку досі виднівся візерунок блакитної змії, хоча вже й не такий яскравий, як вранці. – Вона мені лише заважатиме в цьому бою.

– Що ж, як би твоя самовпевненість не обернулася проти тебе ж, – похитала головою Софі. Цього разу її хвилясте, руде волосся було зібране в високий хвіст для зручності. – Але гаразд, не пожалкуй про своє рішення. Що ж, починаємо.

Вона атакувала відразу після цих слів, неймовірно швидко орудуючи своїм штурвалом. Здебільшого тримала його за середину, розкручуючи настільки, щоб незвична зброя ставала майже невагомою.

Я з захопленням спостерігала за її діями, спершу просто ухиляючись від атак. Підставитися під гостре лезо на кінцях штурвала було дурною ідеєю, тож поки що я удари не блокувала. Більше зосереджувалася на темпі її рухів, які нагадували дуже плавний, але, разом з тим, швидкий танець.

Багато різних дій, але всі вони мали свою послідовність, адже виконувалися в ритмі одно танця. Софі вмілий боєць, та до її рухів я могла звикнути. Щоправда, старалася не потрапляти під прямі удари штурвала – швидкість його оберту з легкістю могла відрізати мені кінцівку однією атакою. Ця зброя справді була куди більш непередбачуваною за звичайні мечі.

Але постійно ухилятися теж не збиралася. Дочекавшись атаки зверху – різко ухилилася праворуч. Часу для нового удару я так само більше не давала, вдаривши розкритою долонею по серцевині корабельного керма. Від сили, вкладеної в один рух, руку Софі, яка тримала небезпечну зброю, відкинуло назад. Вона розкрилася, здивовано поглянувши на мене за мить до того, як наступний удар прийшовся по її плечу. Тільки після прямої атаки по кінцівкі – Софі випустила штурвал, який ледь не попав в Сато. Блондин вчасно пригнувся, зникаючи з траєкторії польоту зброї.

Вже під лайку Берсерка бій почала вести я. Давати час звикнути до моїх ударів не збиралася, хоча й поєднувала лише два стилі, не розкриваючи всього.

Стрімка підсічка знизу і відразу удар зверху, в сонячне сплетіння. Захопившись боєм, я ледь встигла затримати руку, послабивши атаку, щоб не зламати ребра своїй суперниці. Софі вимушено відступила, намагаючись віддихатись, і я зробила помилку.

Дозволила відновити дихання, бажаючи насолодитись боєм довше, але допустила повернення штурвалу в її руки. Я не зрозуміла, як він опинився в неї, якщо до цього застряг в кам'яній колоні за декілька метрів від нас. Але тепер це було не важливо – зброя вже повернулася до своєї власниці.

І вона атакувала знову, тепер цілячись в моє горло. Я не встигла здивуватись агресивній атаці – тіло зреагувало самостійно, різко відхиляючись назад. В ту ж мить знову вдарила по серцевині штурвала вже ногою, бажаючи перехопити першість навіть над його володінням.

Позбавити суперника будь-якої переваги, обернути її на власну користь або, якщо це не можливо – просто позбутись. Цьому правилу завжди вчив Томас. І йому я слідувала лише в клітці. Тому що коли суперник швидший – зламай йому ногу або вибий колінну чашечку. Якщо сильніший – позбав цієї сили, виснажи і переможи. Жорстокі правила дозволялися лише в клітці.

Звісно, калічити одного з елітних воїнів Северина я не збиралася. Як би там не було, а Софі мені подобалася. Тому вирішила вчинити інакше.

Слідом за першою ногою – вдарила другою, різко стаючи на руки і відштовхуючись від землі. Швидкий розворот, перехопити штурвал так, як це робила жінка, і вдарити ногою вже збоку. Вона, очікувано, заблокувала удар рукою, захищаючи голову, але я знала, що дзвін у вухах зараз завадить жінці вірно орієнтуватися в просторі.

Приземлення, швидкий замах штурвалом, який зупинила всього в декількох сантиметрах від горла ошелешеної Софі.

Чужі оплески змусили обернутися. Аплодував Северин, завмерши біля колони з кривою усмішкою. Здавалося, чоловік був невдоволеним, але на мене поглянув з теплом.

– Ближній бій у більшості слабкий, – зробив висновки Буйтур, коли всі зупинилися. – Сато, Скарлет та Фенікс молодці. Решті виправити помилки та вдосконалити володіння власною зброєю. Проте, вести однаково як ближній бій, так і магічний дальній – здатен лише Фенікс. Берсерк та Скарлет – ви взагалі не покладаєтеся на магію, чому?

– Моя магія направлена на миттєву або важку смерть, – знизав плечима Сато і я здригнулася. Мимоволі згадала спогади блондина – день, коли вбили маленьку Аврору. Що ж, не погодитися з ним було важко.