Розділ 4.

Наступні два дні мене ніхто не турбував, тож я зайнялась облаштуванням нового дому. Згадуючи мовчазну Амеліс – зрозуміла, що наймати хатню робітницю серед місцевих зараз не наважусь. Хтозна, як іннезці поставляться до мортівки, враховуючи стосунки між країнами. Складно довірити власну оселю незнайомій людині, до якої ще треба звикати. Загалом, поки вирішила зайнятись всім самостійно, а далі буде видно.

Починала я з зовнішніх стін, створюючи надійну павутину магічних рун, які разом уособлювали єдиний, хоч і складний, аркан. Покращивши чутливість окремих символів, я акцентувала дію бар’єру саме на вияві злих намірів та наступне блокування енергетичних потоків в тілах їхніх власників. Та такий підхід дозволяв приховати принцип дії всього аркану, розсіюючи увагу гостей на сторонніх символах. Оманливий, але простий та дієвий спосіб захистити оселю. Всі мої скарби, у вигляді дорогого алкоголю та картин, залишились в Хорті, тож нічого вбивчого проти крадіїв я в аркан не вплітала.

Задовільнившись структурою захисного аркану, я прийнялась за облаштування майбутньої майстерні. Я хотіла спробувати втілити власну мрію стати лікарем, проте досі не була впевнена в кінцевому результаті. Виділивши для задуму цілу кімнату на першому поверсі – перетягнула туди важкий, дубовий стіл з вітальні та більшу частину потрібного посуду з кухні. А от за травами довелося вже вийти в місто і навідатись до декількох травників – за необхідними рослинами та готовими порошками. Проте, не все можна було знайти у місцевих аптекарів, тому на пошуки доводилось відправлятись і самостійно. Щось знаходила в горах, що оточували столицю, або в невеликому лісі біля їхнього підніжжя, а щось мені приносив вітер. Зі стихіями тренування справді продовжувались, проте воду, після подій на кордоні, я практично не чула.

Коли магічний вогонь пройшов крізь моє тіло, намагаючись знищити Чарлі, то, якимось чином, послабив голос протилежної собі стихії. Зупинити полум’я вдалося лиш обірвавши з ним дивний, незрозумілий зв'язок. Як би я не злилась на дядька, як би не бажала його знищити – вбивати не збиралась навіть через помсту. Все ж, смерть однієї людини не поверне життя його жертвам.

Чарлі вижив, хоча й отримав чимало важких опіків. Мені було відомо тільки те, що його повернули до Хорту і вже там передали місцевим цілителям. Напевне, подальша його доля залежала вже від Артура та одного з генеральських воїнів, що залишився за головного в рідному місті. Та куди більше цікавила природа незрозумілого вогню, щодо якої доводилося губитися в здогадках. Я знала лише одне – ця стихія не мала до мене жодного відношення. Северин теж нічого не говорив з цього приводу, хоча явно щось підозрював.

В цілому, магічне полум’я не нашкодило б мені, якби не мої спроби зупинити його від убивства Чарлі.

Повертаючись думками в реальність – приготування настоянки я завершила ще до обіду, тож тепер мала час зайти до пекарні за солодощами до чаю. Готувати я справді не любила, тому, за нагоди, навіть не витрачала сили на непотрібне заняття. А за останні дні в Омор ще й познайомилась з господарем лавки, що самостійно займався випіканням солодкої випічки – містером Войро. Люб'язний чоловік був доволі говірким і подобався вже тим, що не вимагав підтримувати розмову – йому було достатньо й того, що його слухали. За декілька хвилин пекар встигав розповісти останні новини столиці, пакуючи моє замовлення, та представити інших знайомих відвідувачів. Ті лише ввічливо усміхались, а згодом почали й вітатись при зустрічі на вулиці.

– Леді Хегелін, з усіх моїх гостей, тільки ви входите безшумно, – усміхнувся чоловік, – навіть дзвіночки на дверях не потривожили.

Я тільки ніяково усміхнулась на зауваження, бажаючи господарю гарного дня. Сьогоднішній день нічим не відрізнявся від попередніх, тож різких змін навіть не очікувала. Та все ж, так було лише до обіду. Саме до приходу старшого генерала, зустріч з яким змусила розгубитися. Що могло знадобитися цьому чоловіку від рунічного лікаря? А, враховуючи мою належність до елітного загону іншого генерала, зрозуміти наміри неочікуваного гостя було складно.

Втомлено зітхнула від тривожного передчуття і мовчки надягнула теплий плащ, трохи незграбно осідлавши запропонованого коня. Буйтур сьогодні був відсутнім в іннезькій столиці, тож генерал обрав влучний момент для нашої зустрічі. Певне, це на краще – може, все вирішиться мирно. Тим паче, цього чоловіка цікавили лише мої здібності лікаря, а не древньої. Не знаю, наскільки можна довіряти його словам, але здоровань дав слово подбати про мою безпеку в палаці.

Та більше дивувало те, що звичайні містяни генерала не помічали. Або ж, просто не звертали на нього уваги більше, ніж на випадкового вершника. Так дійсно було значно спокійніше, адже молодших генералів в Іннез хоч і побоювались, але любили та поважали. Старших же намагалися просто не згадувати зайвий раз. Вони уособлювали собою когось накшталт живої легенди – поряд та водночас недосяжні. І всіх це влаштовувало.

Зупивнивши коней біля головних дверей, ми одночасно спустилися на землю. Тварин відразу забрали непомітні конюхи, а чоловік, тим часом, кивнув мені на сходи, що вели до палацу.

– Ходімо.

Кивнувши, мовчки пішла слідом, непомітно озираючись навкруги. Що ж, я вважала, це місце буде куди більш неприємним, але ні. Бар'єр на стінах ледь відчувався, але плетіння заклинань ледь помітно сяяли від кількості влитої енергії. З таким захистом королівського палацу навряд чи хтось наблизиться до нього зі злими намірами. Інакше це справді самогубство. Місцеві слуги та навіть придворні пересувалися замком непомітно, але неодмінно схилялися в глибоких поклонах перед старшим генералом. На шляху не знайшлося сміливців, бажаючих привернути до себе увагу мого супроводжуючого.

Світлі, кам'яні стіни коридорів були прикрашені лише магічними лампами чи рунічним розписом, а підлога, викладена з чорного мармуру, ледь помітно спліталася в зображення величезного дракона. Якби не зацікавилась структурою всього палацового захисту – і не помітила б, як витончено переплітались білі жили каменю під ногами. Що ж, мушу визнати – це місце захищене так, що господарям можна тільки позаздрити.