Глава двадцять перший: Плоди трудів адвоката

Аманду Грім під руки несли двоє громил, і не особливо церемонячись буквально викинули за двері клініки.
- Іграшку свою забери. - крикнув в слід один з охоронців кидаючи пістолет в обличчя.
Вона встала, сховала пістолет і пішла до машини, як її покликали:
- Аманда? Що ти тут робиш? 
Оглянувшись на крик вона побачить Віктора Мельника.
- Ви? - здивувалася не менш Аманда Грім сивого адвокату — А ви як тут?
- Прийшов з поліцією, аби бути присутнім під час арешту вбивці Артема Пивоварова.

 Подальші події розвивалися стрімко. Як виявилося результат експертизи підтвердив всі припущення адвоката. По-перше — всі результати були підроблені та гроша ламаного не варті. Друге — повторний розтин показало що померлому вели кінську дозу знеболювального, постаравшись замаскувати смерть під результати побоїв. І нарешті третій — людьми з "Адвокатського бюро" було встановлено стеження за Юлією Томановой, як за лікарем який безпосередню займався лікуванням померлого.
 Стеження показала що вона останнім часом зачастила на кладовище, на могилку якоїсь Світлани Антонівною Галицької. Стало цікаво хто вона така. І тут виявився один факт — вся її біографія липа чистої води. Єдине що було справжнім, так це тримісячна робота в приватного детектива Стівена Сікача.
 Але все вирішилося досить швидко. Педантично і методично почали перевіряти всіх родичів Юлії Томашову, і вишли на зведену сестру. Навіть побіжного погляду було достатньо. Обличчя було фактично те ж саме.
 Віктор Мельник не став гадати що б це значило, а з усіма доказами пішов в прокуратуру.
- А мені чомусь нічого не сказали? - в прокуратурі поставила питання Аманда Грім адвокату.
-Я не люблю розмовляти з перебравшими в лікуванні. До речі радий що ти зав'язала.
- Коли його відпустять? - немов школярка опустила голову запитала вона.
- Дня через три — чотири.
- А чому так довго?
- Та тому що країна у нас така. Відпустити не посадити. Тут все оформити потрібно.