Глава шістнадцята: Кінець китайських гастролерів

Аманда Грім стояла біля дзеркала у ванній кімнаті та займалася тим що діставала з рота уламок зуба. Але не дивлячись на невдачі вона не збиралася відступати.
 Наступна справа за яким вона вирішила зайнятися була датована червнем 2018 року. В текі знаходилися наступні матеріали:
 Аркуш паперу тільки з одним словом Демон . Статті під назвами "Епідемія дурі" ,"Чума серед наркоманів" ,"Смертельний кайф". В загальному зміст було один  — про смерті від нового низькоякісного наркотику. Так само там були розпечатані з інтернету сторінки, з котрих слідувало що за перший місяць літа 2018 роки від неякісного наркотику померло вісімнадцять осіб.
 І як вже заведено під самим низом були дві статті "Спалах неонацизму" про розгром поселень приїжджих, в основному вихідців з Азії та Кавказа. І "Розчинилися в темряві" про групу молодих людей, вихідців з Китаю, які в одну ніч вийшли на дискотеку і не повернулися.
 Аманда Грім на цей раз відійшла від своєї звичайної схеми. Дмитра Дмитрович Дякова, в місті більше відомого під кличкою "Демон", зараз в місті не було. Судячи з фейсбука та інстаграму його дочки Маші він відпочивав на одному з гірськолижних курортів Франції. У зв'язку чим вирішила зайнятися потерпілими.

Жінка близько сорока років ридала витираючи сльози хусткою. Квартира в якій відбувалася розмова була на країні, біля складів ринку. Помешкання жінки було не багато обставлено: люстра старого зразка, шафа ще радянських часів, розкладне крісло у вітальні та диванчик. Видно, що не нові, але в цілком пристойному вигляді. Погляд Аманди вловив фотографію на шафі молодого хлопчини з веснянками на обличчі, обтягнуту чорною траурною стрічкою.Дім був чисто убраний, без слідів безладу.
- Розумієте мій Саша не був наркоманом — через сльози промовила вона — Він просто іноді розслаблявся.
- І ви на це дивилися крізь пальці, — не втрималася від докору Аманда Гром. Звали співрозмовницю Галина Семенівна Іванова, до недавнього часу мати одинак ​​вісімнадцятирічного сина.
- А що було робити? - не перестаючи ридати запитала вона — Я одна його ростила, він з раннього дитинства на ринку підробляв. Мені допомагав. Життя у нього була не цукор, ще зі Свєтою своєю розстався. Ось і захотів розслабитися на свою погибель.
Було видно що жінці важко, і Аманда піднімаючись сказала :
- Я вам співчуваю і повинна йти.

  Аманда вийшла у двір ледве стримуючи сльози. Це був сьома адреса. Сьомі убиті горем батьки в яких час тільки притягнуло рану і трохи приглушити біль втрати. Скрізь, якщо не брати до уваги пару відвертих смітників з явними бомжами, ситуація була одна і таж. Син або дочка ввечері пішли на місцеву дискотеку, де наковталися таблетками й померли до приїзду швидкої. Всі сім'ї з середнього класу, пару було правда з неблагополучних сімей. За інших адресах була одна і таж картина.
 Тоді вона вирішила перевірити сім'ї зниклих китайців. Але з цього нічого не вийшло. Емігранти живуть комуною, чужинцям особливо не раді, а вже тріпатися про своїх не мали наміру.Вийшовши з ринку вона побачила одного хлопчина який торгував сигаретами з рук. Але придивившись вона побачила як разом з сигаретами він передає невеликі пакетики с білимо речовиною.
- Маша — сказав він сусідньої продавчині — Я зараз підійду, доглянь за товаром.І попрямував в туалет. 
По виході вона схопила торговця наркотою за комір і затягла за кут.
- Ти що робиш шалава — почав бикувати він, але пара ударів в район печінки змусили його замовкнути.- Чуєш сопля тебе не вчили що неввічливо хамити незнайомим тітонька. Особливо — Аманда залізла в кишеню і витягнула звідти дурь — з товаром на кишені.
- Що треба? - крізь зуби прошипів він.
- Шоколаду — не втрималася вона і врізала прямо в щелепу — Словом так борзий, або ти мені говориш про китайців влітку минулого року зниклих у твоєму районі, або я тебе волоку в ментовку. У тебе на кишені явно більше ніж для власного вживання.
- Добре слухай — почав хлопець втер розбиту губу і зібрав товар - - Вони наркоту палену бадяжили на районі ...
- Наркоту в цьому місті Демон тримає — перебила детектив.
- Вони спробували зробити йому конкуренцію, і пропали безвісти.

 Картинка в голові Аманди Грім склалася сама собою. У місті появляються люди які самі виготовляють наркотики, Демон вирішує їх знайти. Але знайти своїми силами не вдалося. Тоді він звернувся до Сікача. Але що далі? Яка його роль в зникнення китайців. Що б це з'ясувати вона попрямувала в центр міста. 
 Парк в центрі міста мав одну особливість. Він був розбитий навколо пагорба в вісімдесятий. Раніше там знаходився вузол зв'язку армійської частини, але з поступовим розсекреченням міста військовим довелося потіснитися. Що б як то скрасити досить похмуру атмосферу міста було вирішено на пагорбі та навколо нього посадити парк. Основну частину будівель розібрали, залишив відомі в місті руїни по далі від основного маршруту. Незабаром вони поросли деревами, та стали практично не помітними.
 Звернув зі стежки, саме туди й попрямувала Аманда Грім продиравшись крізь дерева і кущів. В голові крутилися слова сказані Стівеном під час перегляду одного фільму:
- Якби я ховав труп я б ховав у міському парку, в руїнах старого вузла зв'язку. Ідеальне місце. Фактично в усіх на виду і нікому в голову не прийде там шукати.
 Але ось вона пробралася до своєї мети. Напіврозвалені від часу без дахів, вікон, і дверей воно було не такими вже й не жилими. Про що свідчили сліди багать, і бутилки з банками від пива.Пройшовши в всередину вона зупинилася. Верхні поверхи проглядалися через діри в стелі досить чітко і вона пройшла в підвал. Темний, сирий з павутиною і стадами розпуганих крис.
- Прямо як з готичних романів або фільмів жаху — сама собі сказала Аманда пройшовши далі.
 У кутку лежали складено дві старих шафи. Вони не валялися, а саме акуратно лежали складені один на одного. Аманда перекинула верхній і перелізла через них, вимазавшись вся в пилу. Нестерпний сморід вдарила в ніс. Повернувши ліхтарик вона побачила чотири скелети.