Глава п'ятнадцята: Корінь ненависті

Аманда Грім вирішила прислухатися до ради, і почала шукати слідчого. З самого початку ініціал В. Черних їй здалися знайомими, але вона ніяк не могла запам'ятати де їх бачила раніше. Прийшла в офіс.
Надалі вона сама не могла зрозуміти що її змусила ще раз переглянути матеріали по справі Сікача. "Матеріали" це сильно сказано, так пару статей з інтернету і місцевої преси. Але навіть їх вистачило що б отримати деякі відповіді.Перечитав їх уважно Аманда Грім бачив кілька цитат на кшталт "За інформацією слідчого військової прокуратури В Черних". А далі пішла рутинна, паперова робота.

Після приватизації полігонів був ліквідований військовий округ, пізніше був прибраний гарнізон з Верфі та ліквідована армійська прокуратура. Всі архіви органу били вивезених військовими, або знищені. Що стосується персоналу то з півтори тисячі осіб співробітників прокуратури округу в інші гарнізони було переведено тільки триста. П'ятдесят два військових юристи було прийнято в органи міліції та прокуратури, ще вісім вдалося влаштуватися в відділення СБУ, дивом продовжити своє існування до початку нового десятиліття. Більшість ставши безробітними пішли в приватні структури, або поповнили ряди відверто кримінальних організацій.
Серед тих кого прийняла міліція була і Вікторія Черних. Згідно із законом армійське звання йшло на ранг вище міліційного. Простіше кажучи при переході з армії в міліцію капітан отримував майора, або як в нашому випадку майор підполковника. Посада теж солідна, заступник начальника слідства міста.

Йдучи по сліду вона з'ясувала що після взяття під варту, як і припускав Творець, підполковник Черних потрапила в лікарню. Через Віталія Глинського вона спробувала дістала медичну карту хворий, сильно підозрюючи що це липа чистої води.
- Розумієш я добре пам'ятаю цей випадок ...
- Невже? - засумнівалася в словах ректора Аманда Грім.
- Таких побоїв я не пам'ятав за всю свою практику. Вона поступила в лікарню після десяти днів прибивання в слідчому ізоляторі, в камері з кримінальниками.
- Що? Співробітників органах в окремих камерах тримають.
- А цю в разом з кримінальниками замкнули — продовжив свою розповідь колишній хірург — Ми як могли її відкачали, але прийшло розпорядження її виписати. Фактично викинути на вулицю.
- Жорстко — констатувала факт Аманда — І що з нею стало?
- Через пару місяців загнулася. Тоді всім від глав лікаря міста до останнього практиканта і народного цілителя було доведено наступні — надання мед допомоги цій жінці загрожує неприємностями, аж до летального результату.
- І хто ж її так не злюбив?
- У нашому місті лише одна людина здатна на такий розмах.

Аманда Грім остаточно заплуталася. Начальник контррозвідки буквально згноїв людини з яким працював деякий час. Адже Черних не по своїй волі закрити на чотири роки Стівена Сікача, це було розпорядження Горохова. І тут він зживає її зі світу.
Перш ніж шукати відповіді на нові питання вона вирішила дізнатися чиїм коштом була похована померла. Адже рахунки були заморожені, а єдиний родич — чоловік сам перебував у в'язниці. І навіть якби захотів, не зміг організувати похорон. Тут на неї чекав несподіваний поворот в цій справі.

Вона тінню слідувала за своїм об'єктом. Це було не важко, короткостриженому громилу під два метри зросту було видно здалеку.Минуло два дні з того моменту як вона дізналася хто оплатив похорон. Цей же чоловік, на свій страх і ризик, буквально відбив нині покійну Черниш в кримінальників і конвоїрів.
 - Якщо — думала Гром — ним рухають почуття то він просто не може не прийти до її могили, на чергову річницю з дня її смерті.
Так і сталося.

Аманда, одягнена в траурне чорне плаття в сонцезахисних окулярах і такого ж чорного кольору хустці стояла на відстані. Людина в класичному костюмі без краватки поклав пару квітів біля пам'ятника і дістав з пакета пляшку коньяку став пити прямо з горла. 
Детектив чекала поки клієнт дійде до кондиції. Коли об'єкт перейшов в напіврідкий стану, з закуски були тільки квіти, та й прийшов він уже добряче напідпитку, Аманда Грім пішла на зближені.
- Вам погано? - задала вона питання. Відповідь була нечленороздільною.
— Там ваша дружина? - зробила Аманда другу спробу, боячись як би не пропустила грань, за класифікацією Сікача між "готовий розповісти все" і просто "готовий". Але на її полегшення відповідь була цілком виразною.
- Якби.
- Розкажіть. Вимовити. Вам же легше стане.
Він обернувся. У цьому вбитому горем обличчі ледве угадувався начальника кримінальної поліції міста Верф Миколи Анатолійович Середа.
- А тобі навіщо чужий біль?
- Вона допомагає приглушити свою. - якомога сумніше дала вона відповідь.
- Тоді слухай. - сказав він жестом запрошуючи присісти та обертаючись до пам'ятника — Ми працювали з нею разом. Ну як разом. Я — опер, вона — в слідстві. По одних коридорах ходили, та й на справи нас часто ставили разом. Потім як то туди, сюди та ми почали спілкуватися поза робото. А через деякий час стали жити разом. Знову ж ну як разом. У мене як і у неї крім зарплати є і реальний дохід, і я точно так само як вона відмивав ці гроші за допомогою подружжя. Запитають:
- Звідки гроші?
- Чоловік-дружина бізнесмени. І ніяких питань. Жити разом ми відкрито не могли. Є така служба власної безпеки. Наш начальник поліції яхту собі купив.Так вони до нього так пристали, що ця яхта йому як триповерховий особняк на Багамах обійшлася.
Жити в відкриту разом ми не могли, але в принципі нас все влаштовувало. І тут як грім серед ясного неба — її забрали в прокуратуру. Нібито вона коханку чоловіка з ревнощів вбила. Цілковита нісенітниця. Нам з нею все одно хоч навіть наші формальні "другі половини" собі гарем позаводили. Якщо звичайно це в таємниці тримати будуть. Я почав розбиратися.
Головний доказ — одна сережка. Одна з тих які я їй подарував, будь вона тричі проклята. У цьому районі жив один мій стукач, доглядав за елітними квартирами, чужинців і підозрілих змальовував. Він описав одного чоловіка який крутився в районі будинку, і номер машини записавши. Я пробив номерок. І тут виявилося що власник нею був посаджений. Я по камерах машину, благо їх в цьому районі як бруду натикано, калач тертий. Залишив поруч.
- А чому ви не повідомили про все це?
- А сенс. Стукач, він же інформатор, в житті свідчення на суді не підтвердить. А те що він був біля будинку теж нічого не доводить. Цей Стівен Сікач, так того виродка звали, щось подібне до місцевого Шерлока Холмса. Приватний детектив. Сказав би — за дружиною клієнта стежив, чи просто прогулювався. Зрештою у нас свобода пересування.
Але і сама вона без діла не сиділа. До того як в менти перевестися, та й після, вона мала якісь справи з контррозвідкою. Які саме я не питав, як то не заведено в нас було бізнес один одного обговорювати. Вона зібрала на начальника певний компромат, і почала його шантажувати. Чим накликала на себе справжнє лихо.
Як то її просто не виявили у своїй камері.Десять днів мені знадобилося що б її знайти. Знайшов під іншим прізвищем в камері з кримінальниками. А ти знаєш що таке мент серед урок?
 Аманда Грім у відповідь на пильний погляд спрямованої на неї негативно похитала головою.
- Це нічний кошмар будь-якого хто коли не будь носив погони. Витягнув я її, в лікарню відвіз. А звідти її буквально через день виписали. Просто викинули на вулицю. Я намагався лікаря додому знайти. Ніхто, ні найкращий хірург міста, ні студент підпільними абортами промишляли, навіть місцевий знахар Евпатій ні за які бабки не захотів її лікувати. Так вона і померла у мене на руках.Ну нічого, і на моїй вулиці свято. Цього Сікача найняли відвадити якогось шмаркача від дочки, він перестарався і забив хлопця на смерть. Він у мене по повній сяде.
- А чому він? - запитала Аманда.
- А хто — здивувався Середа.
- Начальник контррозвідки — вона насилу стримати що б не випалити прізвище Горохов яку по ідеї знати не може — Адже це саме він сховав покійну в камеру до кримінальників. Він зробив так що б її ніхто не лікував.
- Ця птах занадто високого польоту. Мені його не дістати.
- І ви вирішили відігратися на слабшому. Це підло!
Лице Миколи Середи побіліло від гніву, а в наступний момент його кулак з розмаху врізався в щелепу Аманди Грім. Піднявшись на лікті вона доторкнулася до розбитої губу і виплюнула вибитою зуб.
- А знаєш в одному ти права — піднявшись сказав він — Чужий біль допомагає заглушити свій.