Глава тринадцята: Остання сповідь

Першою справою якою вона вирішила зайнятися була датована груднем 2012 року. Тоді всі очікували кінець світу, згідно з передбаченням стародавнього народу Мая. Зараз, згадуючи ту істерію вона іронічно посміхалася, але тоді сидячи в старому бомбосховищі, і тремтячи від страху їй було не до сміху. Телебачення добре робить свою роботу. Але в Верфі ця "епохальна подія" відійшло на другий план.
У місті з ' явився ,маніяк який з 20 по 23 грудня 2012 року вбив вісім жертв. Остання його жертва була знайдена вранці 24 грудня в парку, смерть настала о десятій годині вечора. Всі жертви були дівчатами легкої поведінки, у всіх на грудях була вирізана зірка антихриста. Всі одного типу — брюнетки модельної зовнішності, високого зросту з довгим волоссям. Жертви крім зовнішності нічого спільного не мали. Вони жили в різних районах міста, мали різне коло спілкування, працював на різних сутенерів. Словом слідства зайшло в глухий кут. Ні засідки з переодягнених поліцейських, ні посилені наряди поліції, ні громадські патрулі результату ​​не дали.
А після 23 грудня убивства припинилися. Цей "Вершник Апокаліпсису", як його охрестили газети, зник так само раптово як і з'явився. І згідно з матеріалами з теки Стівен Сікач мав до цієї справи саме пряме відношення.
Аманда Грім вирішила взятися саме за цю справу з двох причин. По-перше "Вершник Апокаліпсису" був най  відоміший маніяк в цих краях, і вона вже дещо чула про цю справу, і мала загальне уявлення. Про решту ж вона цього сказати не могла.
По-друге, в теці знаходилося матеріали які на перший погляд не в'яжуться в одне ціле.А саме: сторінка з блокнота з надписом Псих лікарня. Віктор Сергійович Юденко, статті з місцевих газет про "вершника Апокаліпсиса",зведення кримінальних пригод за грудень 2012 року. І на самому низу дві статті вже за січень і березень 2013 року. "Компанія" Оксамит "на грані розорення" і "З Бізнесмена в бомжі", про долю власника компанії Анатолій Сергійовича Старкова.

Завідувач психіатричної клініки, куди в першу чергу попрямувала Аманда, безміном залишався Аркадій Кузьмич Потойбічний. Змінювалися року, десятиліття змінювали один одного, а як в кінці вісімдесятих його призначили на цю посаду, так він і до сьогодні очолює місцеву психіатричну лікарню.
В архіві Сікача знайшлося багато цікавого на цю людину. Липові довідки про психічне здоров'я, незаконне утримання здорових людей, переоформлення на себе майна деяких хворих і багато іншого.
І ось зараз, цей рудий з залисиною коротун переглядав матеріали, раз по раз протираючи запітнілі окуляри та мокре від поту обличчя. Коли закінчив то буквально вибухнув:
- Якого біса? Ми з твоїм Сікачем про все домовилися.
- Договори про що?
- Ти ж  Аманда? Його дівчина?
- Так.
- Ти йому підігнала адвоката. Було таке?
Кивок у відповідь. Тепер вже настала черга Аманди дивуватися.
- Але у нього що то справи йдуть не дуже, або він йому особливої довіри не вселяє. Але хоч би що там не було зв'язався зі мною, і ми вже все обговорили.
- Що обговорили? Чим ви йому можете допомогти?
- Як що? Перед судом він буде зобов'язаний пройти психіатричну експертизу. Проходити буде в мене. Я його зроблю психом з народження. Відлежиться у мене деякий час поки "Рибне сімейство» не перебісилося, а потім я його випущу.
- Так що — вже на межі продовжив Аркадій Потойбічний — якого біса?
- Мене цікавить події грудня 2012 року.
- Ах ось воно що. Так і знав що ця історія коли то спливе. Тоді вісімнадцятого грудня від мене втік пацієнт. Я найняв Сікача. Він мені його двадцять четвертого привіз в багажнику.
- Ви так точно дати пам'ятаєте? - засумнівалася Аманда.
- Послухай дівчинка мій закладу тільки формально клініка. Насправді від тюрми мало чим відрізняється. А охорона в нас ще суворіше. Так що втеча не так часто відбуваються. На моїй пам'яті це був одиничний випадок. При цьому я до сих пір не можу зрозуміти як він це зробив?
- Може його розпитати потрібно?
- Навряд він щось скаже. Ми приймаючи його назад трохи перестаралися з препаратами.
- Я б хотіла спробувати.
- Якщо нерви міцні — сказав він встаючи — тоді йдемо.

Виходячи з клініки Аманда Грім перебувала в деякому ступорі. Діючи по принципу "Не повірю поки не перевірю" вона переконалася що іноді як раз таки корисно вірити на слово. Вид людини лежачого пластом, зі шкірою кольору крейди, і порожнім, скляним поглядом у стелю було дійсно видовище не для людей зі слабкими нервами.
Аманда Грім вийшла з під навісу над крильцям. Холодний дощ який лив як з відра цілий день привів її до тями. Вона швидко побігла в машину і заскочила всередину.
Відкинув компромат на головного лікаря псих лікарні в бік вона взялася за історію хвороби хворого. Що б її добути одного батога було мало, але як казав управитель діда Ісаак Вайц:
- Якщо проблема вирішується за гроші, то це не проблема, а витрата.
Довелося переплатити. Потойбічний здер з неї п'ятсот доларів, хоча там максимальна ціна двісті — двісті п'ятдесят. Але вона була не в тому стані що б торгуватися.
І так тіло яке лежить на ліжку лікарні колись звали Віктор Сергійович Юденко. Він народився в родині переконаних атеїстів. З дитинства виховувався в атмосфери заперечення божественного як такого. Результат — закінчив синагогу.
Але незабаром він розчарувався в релігії, вважаючи канони занадто м'якими. Скоро він уявив собі єдиним праведним православним якому випала місія — очистити світ від грішників. Як пізніше встановить слідства список гріхів виявився на стільки великий що в принципі будь-яка людина так, чи інакше була грішна. Бачив це і новоявлений праведник. І тому вирішив почати з вуличних повій, як втілення всіх гріхів.
Ця справа була ще у 2001 році. Тоді його затримали в парку, причому силами самих же "жриць кохання". Він був доставлений в психіатричну клініку як явний неадекват. Незабаром це підтвердилося й офіційним діагнозом — божевілля на релігійному ґрунті.
Почерк його масштабних планів (тоді у 2001 році його скрутили при спробі нападу) був один в один з почерком "Вершника Апокаліпсису". Про них він докладно розповів лікаря. Як пізніше дізнається Аманда поліція закрила справу, навіть не опитав затриманого. Просто відразу сплавили його в божевільню. Це справа можна було закривати.
Здавалося все просто — Стівен Сікач знайшов втікача психа який тримав в страху все місто. Але щось не сходилося.