Глава одинадцята: Використана надія

Аманда Грім під'їхав на байку до будівлі клубу "Біла Кінь" і стала чекати появи своєї цілі. Вона не була домашньою дівчинкою, але мотоцикли це вже занадто. Але ось вийшов він — Едуард Одінцов. Середнього зросту, короткострижений, підкачаний, застібав на ходу шкіряну куртку з верх сорочки з краваткою.
Після невдачі з липовим кольє і, стараннями колишнього контррозвідника, пред'явлення звинувачення у вбивстві своєї дівчини Каті, він до цього дня значився у розшуку. Втік він не куди не будь, а на Західну Україну, в бурштиновий край де за три роки досить не слабо піднявся на цій темі.
Він сильно подорослішав (Аманді показували для порівняння його минулі фотографії) і мало чим нагадував того рудого підлітка. Але дещо з тих часів залишилося — пристрасть до мотоциклів.
Сів на свій байк він надів шолом і вдарив по газах. На перехресті його наздогнала Аманда. Жестами запропонував поганяти. Він кивком погодився. А далі почалося найнебезпечніше.
Вони стартували ніздря в ніздрю. На повороті Аманда смикнула кермо і впала фактично до його ніг. Трохи банально, але як запевняв Горохів діє безвідмовно.

 

- Ну ти подруга даєш! Без року тиждень на байку, а вже ганять надумала! - з посмішкою на обличчі сказав Едик після того як Аманда виклала свою "легенду".
Ця частина плану тривала чотири хвилини, ще залишалося потягнути шістдесят секунд часу. А це робити ставало все важче. Одінцов вже відверто роздягав її поглядом і не будь вони в багатолюдному кафе, заздалегідь підібраним Гороховому, то невідомо зумів би він себе стримати.
- А сам ти звідки?
- Я місцевий.
- Да ладно?
- А що тебе так дивує?
- Ну не знаю. Костюмчик, байк твій явно не з дешевих.
- Кілька років тому я — тут він запнувся підбираючи слова — поїхав на заробітки. Там мені вдалося влаштуватися в одну фірму. Господар вирішив налагодити справи в Верфі та послав мене що б я підготував ґрунт. Офіс найняв, домовився з потрібними людьми.
У принципі, якщо не вдаючись в подробиці, це була правда. Рівно через п'ять хвилин їх розмови в Одінцова задзвонив телефон.
- Вибач це по роботі — сказав він піднімаючись зі столика.
У Аманди було пів хвилини на те що б підлити "Любовне зілля".
Мрія багатьох поколінь, пару крапель і людина твоя на все життя. У двадцять першому столітті ця мрія, в певному сенсі, здійснилася. На даний момент розроблено безліч препаратів що підіймають рівень гормонів. Звичайно на все життя так до себе нікого не прив'яжеш, але для того що б провести ніч з людиною ніч (або як в нашому випадку потрапити до нього в номер) кращого варіанту не придумаєш.
 

У номері, куди вони перемістилися все теж пішло за планом. Аманда Грім повернула перстень і вколола залицяльника голкою зі снодійним. Далі вона підійшла до сейфа з кодовим замком. Як їй було показано приєднала кілька дротів від телефону до панелі, пара секунд і він відкрився. Взяв всі документи від туди вона пригальмувала. На столі лежав настільний календар з розкладом дня. Його вона теж захопила з собою.

На зустріч в будинок колишнього контррозвідника вона не прийшла. Замість цього вона попрямувала до руїн старого палацу, навіть не сумніваючись що в годиннику маячок.
І точно не встигла вона зайти як за нею під'їхав власною персоною Віктор Семенович Горохов. Не дивлячись на кульгавість авто він керував виключно сам, і що б не привертати уваги їздив без охорони. Що було на руку Аманді.
Він пройшов усередину.
- Розверніться. - скомандувала вона.
Старий послухав. Обернувшись він побачив Аманду всю в чорному. Шкіряна куртка, чорні штани, і пістолетом Глок націлених на нього. Теж чорного кольору.
- Трость в сторону — наступити наступна команда.Горохов хотів здолати крок, але Аманда його зупинила криком:
- Не з місця! Ще крок стріляю! Руки вгору!
- Досить — вже не намагаючись хоч якось прикрити свою злість сказав Горохов — Дівчинка я не в тому віці аби робити трюки з арсеналу Джекі Чана. Якого біса?
- Ось — кинула вона календар з записами під ноги колишнього контррозвідника.
- Що ось?
- Там його плани на весь тиждень. У нього дуже щільний графік і він просто не зміг би організувати підставу.
- А я і не говорив що він організовував підставу. Можливо взагалі ніякої підстави не було.
- Тобто, як?
- Я лише сказав що він мав мотив і можливість. Ти хоч документи дістала?
- Звичайно. Але отримаєте ви їх тільки після того як Стівен опиниться на свободі.
- Тобто ти, мені умови ставиш?!
- Саме так. А в іншому випадку я вас уб'ю.
- Секундочку — сказав Горохов піднімаючи палець в верх, в це момент її очі були на миті засліпленні, а тіло стало в точках від лазерних прицілів.
- Коли працюєш з жінками, — продовжив екс чекіст — особливо з закоханими, завжди що та не за планом піде.
- Я думала що ви мені допоможете.
- А з якого дива? Твій Сікач мені хто? Кровний родич, близький друг, або просто добрий знайомий? 
- і сам же відповів на своє питання — Він один з тих хто на мене працював. Так, коли я до нього звертався результат був вище усіляких похвал. Але не більше того.
- Ви використовували мою надію.
- Саме так. Як тільки ти з'явилася в моєму домі у мене відразу перед очима виникла покійна Катерина. Я втерся до тебе в довіри та звів вас в разом. Але це лірика. Де вміст сейфа?
- Там на старому стільці. - сказала вона опускаючи зброї — Я принесу.
- Не варто себе обтяжувати — сказав Горохов увійшовши всередину. Менше ніж через хвилину він вийшов на ходу розглядаючи папір.
- Так що у нас тут? - сказав він повернув їх до світла — Назви липових компаній, рахунки в банках. Ага! - вигукнув він виймаючи один листок — Графік постачання.
Сховав листок назад він дістав рацію.
- Після того як я піду тримайте її ще п'ять хвилин. Як зрозуміли? Прийом.
- Вас зрозумів шеф.
- Прийнято.
- Буде виконано.
Розвернувшись до Аманди, кинув їй пакет під ноги й наказав:
- Спец засоби, а саме часи, пляшечку і перстень в пакет. Туди ж кинь мобільний телефон.
- А це ще навіщо?
- Я повинен бути впевнений що ти не зробила копію.Аманда Грім виконала наказ.
- Кидай мені.Вона кинула.
- А як щодо того що будь-яка праця має бути оплачена?
- Скажи спасибі що тебе в живих залишили. Хоча по-хорошому тебе потрібно зачистити.