Глава сьома: Підробіток покійного

Аманда Грім сиділа за тим же столиком в привокзальному кафе в повній розгубленості. Вона відчувала всім чим тільки можна що відповіді на всі питання знаходяться саме в "Едельвейсі", а не можливість туди підійти просто зводила з розуму. Можна було спробувати пошукати виходи на персонал клініки через Коржакову, але от лихо ця здорова думка прийшла їй в голову через п'ять хвилин після відправлення Київського поїзда.
Запасний варіант теж відпадав. У тому розумінні, що його не можна було перевірити, адже ревнива дружина полетіла зі своїм чоловіком на острови. Як примирення з чоловіком, або відсидітися поки все не уляжеться? У неї вже не запитаєш.Тоді вона вирішила піти іншим шляхом ...




Місту Верф було далеко до таких гігантів як Київ чи Харків, але й тут не забували про культуру. У всякому разі театр в центрі міста був. Прима театру була випускниця Київської театральної школи Алла Дубровська. Середнього зросту, з каштановим волоссям, років двадцяти трьох.
Зараз вона грала Офелію в прем'єра вистави. Грала вона так собі, правда Аманда Грім була театралом, і гадки не мала як треба грати. Хоча більшість публіки на виставі було це все одно.
Ще з самого початку розслідування Аманді здалося знайомимо ім'я потерпілого — Артем Пивоваров. Відкрив Фейсбук вона зрозуміла звідки. Місцеві стрічки новин тільки про нього і говорили. Бувши нареченим Маргарити Грицак, у всякому разі вона так його представляла, Пивоваров у відкриту залицявся до прими місцевого театру.
Жовта преса, інтернет, навіть місцеве телебачення обговорювали цю тему. Кілька місяців тільки й розмов було "Кине чи ні?".
Але ось спектакль закінчився й Аманда пішла за куліси. Пройшовши по коридору вона знайшла двері з табличкою :

"Прима театру Алла Дубровська"

Вона підійшла до дверей і постукала.
- Так, так. Відкчинено. - була відповідь.
- Здрастуйте я Наталія Корсак, журналіст "Вісника Верфі". Від імені редакції та свого особисто хотіла б привітати вас з прем'єрою, і поставити вам кілька питань.
Наталія Корсак була однією з самих відомих журналістів міста, але в обличчя її не знав навіть редактор, що не особливо дивно. Видавництво "Вісника Верфі" не на стільки велике що б тримати в себе штат журналістів. Набагато легше відіслати редакційне завдання, а гонорар перерахувати на карточку. Водночас і журналісти не пов'язували себе одним виданням. Обопільна вигода.
- Сідайте — з посмішкою сказав вона — Поговоримо.
- Для початку приношу свої співчуття з приводу смерті Артема Пивоварова ...
Ця фраза викликала в неї посмішку і вона промовила:
- Так ось навіщо ти до мене прийшла.
- Я вас не розумію. Я Наталія Корсак. журналістка ...
- Зараз почекай хвилинку — сказала актриса діставши ноутбук.
Включивши його вона розгорнула перед Амандою Грім екран. Там була відкрита тека зі статтями та чернетками.
- Наталія Корсак це я.
- Але як?
- Мого батька — зітхнувши початку вона — ще при союзі відрахували з театрального, і тепер він відіграватися на мені. Ще з дитинства твердив - "Ти повинна стати актрисою" "Ти повинна стати актрисою". Відправив мене на навчання до Києва, де мені прямим текстом сказали — Ти хіба що на "їсти подано" годишся. Але зараз платна форма навчання. Довелося п'ять років штани просиджувати. А по поверненню він мені купив місце прими театру.
- А писати як стала? - задала Аманда Грім питання бачуче що співрозмовницю "прорвало", і вона сама буде рада виговоритися.
- Знаєш випадково. Керівник групи як то викликав мене до себе і наказав написати невелику статтю в студентську газету про підготовку до Нового Року. Процес мене сподобався і я захопилася. Мені навіть пропонували перейти на факультет журналістики, але з моїм батьком про це навіть мови не могло бути. Ось так в день на репетиції в театрі, котрий мені потрібен як їжу п'ята ного, а ночами та у вільний час статті пищу в інтернет і газети.
Вона замовкла дістаючи з сумочки сигарети 
- Ти куриш — запитала актриса простягаючи сигарету.Вони обидві закурили. 
- Ну так що ти хотіла "Наталія Корсак"? І хто ти насправді?
- Я приватний детектив. Працюю у справі про вбивство Пивоварова.
- Так там начебто все ясно? Матуся найняла якогось відморозка що б він побив як слід Артема, але той перестарався.
- Не все так просто — ледь здержалась Аманда — Які у вас були стосунки?
- Давай на "ти".Ми ж з тобою фактично родичі. - було видно що прийму театру таке положення веселить.
- Так навіть краще? Які відносини тебе пов'язували з Артемом Пивоваровим?
Відповідь була несподіваною для Аманди :
- Чисто ділові.
- Це як?
- Мій батько бачуче що театр нині не в моді, і не звиклий викидати гроші на вітер, вирішив зробити рекламу. Для цього він і найняв Артема що б він зображував залицяння за мною. З грошима у нього не дуже, а Маргарита дівчина дорога (в сенсі фінансів) ось він і погодився.
- А Маргарита Грицак знала і мовчала? - з сумнівом в голосі запитала Аманда.
- А куди їй було діватися? У Верфі з директором ринку нікому сваритися не з руки.
- Тобто ти Анна Рєпіна?
- Дуже приємно.А з ким маю честь розмовляти?
Аманда Грім подала візитку.
- "Приватний детектив" - прочитала вона написане на візитці. Зрозумів що Аманда не збирається називатися (а раптом вони зателефонували та попередили про неї) вона продовжила :
— Це вже цікаво. Запитай ще є?
- У нього були проблеми? Фінанси або особисті.
- Ні, нічого такого. Батько йому платив добре, а з загулами він зав'язав. Мені здавалося він реально закохався.