Глава друга: Скриня останньої надії

У кожній парочки є своє, особливе місце. В одних це лавочка в парку, в інших "їх" столик в улюбленому кафе. У Аманди Грім і Стівена Сікача цим місце було руїна старого палацу. Там вони проводили свій спільний час, щоправда, романтику старалась внести якраз таки Аманда. Для Стівена це місце мало більш практичну цінність. Тут був його власний тир, де він навчав її стрільбі, і сховок.
- Ціла вежа, під сходами — повторювала вона орієнтири.
І не минуло й п'яти хвилин як з під купи старого мотлоху дістала невеликий металевий ящик. Відкрив його ключем взяти в офісі вона побачила кілька згортків різного розміру.
У первих двох були гроші, як вона пізніше порахує по сто тисяч в купюрах двадцять і п'ятдесят доларів. У другому пістолет Глок, і чотири обойми до нього. І в третьому те що за словами Стівена може або його погубити або врятувати — його телефонна книга.
Аманда бачила її тільки два рази. Первий раз в офісі, коли він туди записував нові номери телефонів, і другий коли показував тайник. Пролистав його вона розуміла чому саме таке формулювання щодо цього предмета. Будь-якому бізнесмену, навіть такого специфічного напрямку як приватний розшук, сильно зашкодять контакти з людьми на прізвисько "Вася Таран", "Петя Кастет" або "Демон". З іншого боку цій публіці не сподобатися наявності у нього номеру начальника місцевої контррозвідки.