розділ 10

Будні

Студенти дивилися на Шитке, як ті мишенята на змію. Велику змію. Яскраву. Голодну.

Шитке в цей же час почувався роздратованим псом, котрий півдня ганявся за власним хвостом, але так і не впіймав його. І на цей раз справа була навіть не в сестрі. І не в тому дикому найманці, котрий «зовсім випадково» постійно біля неї опиняється. І дивиться іще. Зовсім не з неприкритою цікавістю чоловіка до гарної жінки. Якось інакше дивиться. Наче бачить більше, ніж  просто гарна жінка. Щось таке тепле бачить і одночасно холодне. Мабуть, як солона морська вода біля берега. І воно його затягує, можливо навіть непомітно для нього самого. Бачив Шитке вже такі погляди.

А намагатися щось з цим зробити, лише допомогти дурню в собі розібратися. Привернути увагу, все одно що штовхнути в потрібному напрямку.

Щось зробити з Кіраном Соколом? Так, здається, запізно. Непомітно він із життя Айтарі вже не пропаде. Вона його вже помітила. Так що, непокоїтися буде, шукати. А вона розумна.

— Образить, приб’ю, — прошепотів Шитке.

У декількох студентів виявився хороший слух і вони втупилися в викладача з цікавістю. Всі інші продовжили зображати мишенят. Мов не на лекцію по безпеці прийшли, а на повну її протилежність. Та ще й в експериментах мають приймати участь, в якості піддослідних.

Репутація, щоб її. І на цей раз він навіть особливих зусиль не прикладав.

Подумаєш, всіх задовбавший розклад занять виправили, нарешті зібравши потрібних радників. Теж іще подвиг. Шитке встиг лише до одного радника сходити. Просто обрав вдало і далі вже він справився з колегами. Сам Шитке в цей час ходив по місту, заглядав в підозрілі діри, кілька разів бив пики, пошукав родичів Алава про всяк випадок, але нікого не знайшов. Останнє наполегливо здавалося дивним. Бо місто саме те що треба для їх знаходження. Тут Айтарі в той час жила найдовше. Аж поки до моря не поїхала. І не факт, що сама, той тип вже міг бути поруч.

— Захист! — сказав голосно.

Студенти підозріло дружно смикнулись.

— Амулетний! — припечатав Шитке. — Бо захищатися самостійно ви не скоро навчитеся. І справа тут не в таланті чи силі. Справа в банальному досвіді. Неможливо правильно захищатися від того, з чим ви не стикалися. Точніше не так. Можливо, але захист, котрий побудували на теоріях буде так собі. Потрібно розуміти як воно працює і в яких випадках. Відчути, як захист ламається під тиском, уловити миготіння при віддачі… багато чого потрібно, для дечого й назви насправді нема. І це тільки досвід. На теоріях, до речі, теж можна досвід виростити, але до такого вам іще далі, ніж до того, котрий росте на практиці.

Коробку з амулетами Шитке дістав з-під столу навіть з деякою урочистістю. Не полінувався і сам роздав. А студенти на отримані предмети дивився з явною підозрою, що було навіть добре, бо ці амулети до них побували в руках величезного числа бовдурів.

Потім Шитке коротенько розповів про техніку безпеки і про те, як перевіряти захисні амулети на безпечність. А то так розвернеш щит, а в амулеті перерветься кільце енергії і тим же щитом отримаєш по пиці. І добре, якщо просто отримаєш. А можеш і згоріти, і щось гірше. Магія взагалі штука небезпечна, якщо подумати.

Студенти уважно слухали, а дехто навіть записував.

Потім почалися муки. Бо як виявилося, ті кляті основи вчили всі, але давно. І більшість, як завжди, вирішила, що прекрасно без цією дурні проживе. Бо головне вибрати напрямок і досконало його вивчити, а те, що потрібно всім, насправді не потрібно нікому. Ну, хіба що шукачам магічних жил і загублених скарбів.

— Нерівність потоку, перша з поганих ознак. Амулет з нерівностями потоку навіть в неактивному стані краще не тримати при собі, хіба що в розрядженому стані. Амулети, навіть найпростіші — точно розрахована штука, котра стає небезпечною, якщо в ній порушено баланс. А це може статися з будь-якої причини. І навіть не обов’язково має бути якесь фізичне пошкодження. В щитових амулетах доволі часто пошкоджуються саме потоки, особливо, коли вони витримують удари на межі. Так що не варто вірити легендам і баладам. Ні один герой в здоровому глузді не стане піднімати не перевірені на пошкодження щити, котрі тільки вчора витримали натиск тисячі ворогів і три рази ледь не впали. І ось тут ми дійшли до самого цікавого. До того, чому захист в тих же будинках роблять не суцільний. Чому він завжди складається зі шматків. Як думаєте, чому?

— Бо пошкоджений шматок простіше замінити, ніж переробляти все? — несміливо спитала білявка і покліпала, так, про всяк випадок, щоб викладач не сердився на дурепу, якщо вона сказала дурість.

— Правильно, — кивнув Шитке і стримався, не додавши «розумна дівчинка». Ще образиться.

Віїліна на подібне завжди ображалася чомусь.

— Друга погана ознака… — Шитке рішуче викинув з голови летючу білявку і продовжив лекцію. — Другу помітити простіше. Амулет поглинає більше енергії, скоріше її використовує, хоча ні сила, ні стабільність-надійність захисту не змінилася… Так, якщо змінилася, то це теж дуже погана ознака, особливо якщо стало краще, ніж було. Якщо стало краще, то амулет на межі і в будь-яку мить може яскраво спалахнути, перетворюючись в попіл. І вас може перетворити.

— Ов, — здивувався хтось.

— Так що, до наступної нашої зустрічі повторіть основи, вони нам знадобляться, — посміхнувся Шитке. — А сьогодні ми спробуємо зрозуміти, що не так з амулетами, котрі нам видав комірник. Дуже здивуюся, якщо хоча б з одним все так. Враховуючи хто, як і скільки часу ними користується. Опис цих амулетів є у вас в каталозі. Доволі точний опис, я перевіряв.

І знову посміхнувся.

Бо не можна відноситись до амулетів легковажно. Ні, звичайно амулетники роблять все можливе і неможливе, щоб в разі серйозного збою їх виріб скидав енергію і переставав заряджатися. Але статися може різне. Особливо коли дістаються ці амулети самовпевненим недоучкам. Це купці і найманці не полізуть нічого там покращувати. А вчорашні випускники можуть.