розділ 6

Диво-родичі

Якщо хтось думав, що по закінченню лекції і роздачі завдань Шитке впіймав одну білявку і спитав, що вона тут робить, то він дуже помиляється. Навіть не намагався ловити. Бо ця дурнувата вилетить в вікно, доведе до серцевого нападу якогось випадкового свідка цієї події і у всьому звинуватить його. Налякав бідненьку. Вираз обличчя був якийсь не такий. І магією так запахло, що хоч під землю ховайся.

Сама прийде, коли впевниться, що ганятися він за нею не буде. Не настільки йому цікаво. Може справді співпадіння. Могли ж вчителі випадково її саме сюди направити?

— Навряд, — кивнув сам собі Шитке і прискорив крок. Сьогодні мав з’явитися один з засідателів, потрібних для вирішення питань по розкладу. Звісно, прийти він мав з іншого приводу, але чому не скористатися можливістю? Головне не впустити і пояснити все дуже дохідливо. І багатослівно, в найменших подробицях. Різні засідателі і радники особливо подібне «люблять». Особливо коли його повторюють декілька разів підряд. Можна ще й листи писати. Хоча б перший прочитає, хоча б почне читати. А про зміст інших здогадається.

Пакісно посміхнувшись, а потім впевнившись, що цього ніхто не бачив, Шитке пішов на пошуки запланованої жертви. Сьогодні він відчував себе ледь не чистокровним орком. Це вони люблять вистежувати і доводити до сказу неіснуючою насправді тупістю. Непробивною такою тупістю. А іще впертістю в досягненні цілей, особливо тих, котрі таких зусиль, здавалося б, не варті.

— У неї точно орки в предках є, просто про це ніхто не пам’ятає, — бурмотів він на ходу, дивуючись, що Вілька ніяк з голови не йде. А все той сон. Так же добре почався, зараза. — І пороти пізно. Та й не моя то справа.

***

Кіран вперше в житті помилився двічі підряд. Ненадовго, в обох випадках на декілька миттєвостей всього, але якби не витратив ті миттєвості на придивляння, точно наробив би дурниць. Можливо навіть невиправних. Бо від першої помилки надто сильно несло силою і впевненністю. А іще очі були надто розумні. Здається саме очі Кірана й зупинили, не дали зав’язати знайомство. Не буває в юних хлопців таких очей. А придивившись, шукач зрозумів, що й не хлопчина це зовсім. Це дорослий чоловік, можливо навіть на кілька століть старший за самого Кірана. Хто цих єльфів розбере? І в тій їдальні зі студентами був зовсім не він.

Можливо родич. Але зв’язуватися з цим родичем Кіран би не ризикнув, навіть за дуже великі гроші. Бо правильно себе оцінював і розумів, що такого не переграє, обов’язково насторожить, так що краще триматися якнайдалі, якщо це можливо.

Друга помилка взагалі виявилася жінкою. І до неї Кіран, навчений попередньою зустріччю, відразу придивився. Сплутати її з хлопчиною міг тільки бовдур. Бо рухалася вона дуже жіночно. Посміхалася м’яко. І дивилася… чоловіки так не дивляться і все тут. Навіть більшість жінок так не дивляться. Не вміють, якоїсь внутрішньої суто жіночої сили не вистачає.

Кіран провів її поглядом, хоча дуже хотілося кинутися слідом, навіть не через схожість з хлопчиною, якщо чесно, і задумався.

— Точно родичі, — видихнув. Бо тільки бовдури вірять в подібні співпадіння.

Хлопчина в місто приїхав не один. А це все дуже ускладнювало. Бо ельфи дітей бережуть, аж занадто. І новим знайомим, тим більш, старшим за хлопчину, не можуть не зацікавитись.

Ще трішки подумавши, Кіран вирішив, що знайомитися з жінкою буде в тисячі разів менш підозріло. Дуже гарна жінка. А навколо гарних жінок хто тільки не в’ється. Навіть якщо ці жінки одягаються дуже нестандартно, а від залицяльників відмахуються веслом.

А там вже й з хлопцем можна буде познайомитися. А через нього і з його друзями. І перевіряти їх дуже обережно і не за допомогою амулета. Була у Кірана підозра, що старші родичі відчують дію того амулета на хлопця. Ельфи взагалі занадто чутливі, навіть якщо не чистокровні і навіть не блондини. Та й чим амулетна перевірка насправді допоможе? Якби амулетні шукачі дійсно знаходили те, для чого їх робили, людей-шукачів би не було. Це на зовсім невідповідне вони не реагують. А якщо є хоча б якесь співпадіння, можуть бути варіанти.

— Дуже обережно перевірити приятелів хлопця, а вже потім його, якщо ніхто не знайдеться, — вирішив Кіран, трішки подумавши. Як він до того хлопця і його приятелів добереться зі своїми перевірками, думати поки не хотілося. Це буде непросто. Бо занадто гарна жінка. І ельфійка. А ображати ельфів, особливо жінок, то таке, дуже на любителя. — Терпіти не можу ельфів, — признався Кіран власній тіні і поспішив геть.

Ельфи завжди все ускладнюють. Особливо такі, занадто нестандартні. І звідки аж втрьох взялися?

А іще ці замовниці. Дві дурепи, якщо чесно, що старша, що молодша.

Дві дурепи з ритуалом. Чудове поєднання, чого вже там. Краще б молодша чоловіка пошукала і вирішила сімейні проблеми, а не сторонніх хлопців для дурнуватих ритуалів. Але старі роди простих шляхів не вибирають. У старих родів велич і бажання наробити якомога більше помітних слідів в історії. Навіть якщо залишилося від того роду лише дві жінки.

***

Наскільки погано пахла та субстанція в котру він так необережно вляпався взявши завдаток і підписавши цеховий контракт, Кіран зрозумів через два дні. Він зустрів в місті приятеля — викладача-практика із школи. Розговорився. Зумів вчасно вставити в розмову згадку про загадкову трійцю і ледь не застогнав. Бо приятель цю трійцю знав. Старшого чоловіка аж занадто добре. Колега все-таки. А іще ледь не найкращий на даний момент майстер-амулетник, та ще й захисного напрямку, в найширшому з можливих визначень. Тобто, цей майстер захисту насправді робить також атакуючі амулети, бо захист штука неоднозначна. І поглиначі мабуть робити вміє. І шукачі. І ще болотні жаби знають що, враховуючи, що це дійсно ельф, причому, наполовину і батько в нього теж амулетник.

Хлопець виявився племінником майстра Шитке. А жінка — сестра, старша і теж своєрідна майстер захисту. Хоча і воліла називати себе архітектором.