Глава 39. Все на своїх місцях

- Тільки не це, - Випадок аж на обличчі змінився.

- Іншого виходу нема. І ви ще ж не давали одне одному демонські клятви.

- Про що ви говорите? – втрутилась Оксана.

- Фатум має переспати з тобою, що пробудити твою незмірну силу. Випадок ревнує і заперечує. На кону доля пекельного світу. Якось так, - розвів руками Позитив.

- Це правда? – все ще не вірила Оксана.

Всі мовчали. Вона зрозуміла – правда.

- Але як таке може бути? – сперечалася Оксана. – Тобто, у нас уже був контакт, це всі знають. І нічого не змінилося тоді.

- Тому що я ті два тижні щосили гальмував твою природу. У світі нещасних ти мала бути повністю без сил і страждати, - неохоче визнав Фатум. – Я пообіцяв це Петру. І сам цього хотів.

Оксану затрусило. Клятий Петро!

- А зараз я застосую свої сили, щоб розбудити тебе, - продовжив Фатум. – Вибирай – я чи війна.

Він був нестерпно гарний і завжди приваблював її. Але поряд стояв Випадок, з яким вони вже чимало прожили разом і не думали розлучатися. Чи не тому він вечорами пив чарку за чаркою? Знав, що рано чи пізно…

- Чому мене не може пробудити Випадок? – здогадалася запитати Оксана.

- Це судилося зробити мені, - відповів Фатум. – Унікальне злиття, вибухова сила. Тільки зі мною. Я не знаю, чому так. Це наша доля.

Оксана помітила, що вони самі в пустому залі. Випадок, її брат і вампір тихо вийшли.

- Бачиш, вони не хочуть кровопролиття, - сказав Фатум. – Він не може вимовити цього вголос, але він розуміє.

- Ви зливали свої сили об»єднанням рук. Чому зі мною не так?

- Тому що. Тому що ти жінка, - Фатум підійшов зовсім близько. – Ти така прекрасна.

Він простягнув їй руку, і вона пішла за ним, наче в тумані. Чи не цього вона хотіла? Але не так. Наче на площі і роздягають публічно.

- Інакше не буде, - переконував Фатум. Він почав знімати з неї блузку. Розстебнув і зняв бюстгальтер. – Ти моя. Ти мріяла про мене. Я знаю. Не заперечуй.

Він розстебнув її джинси і проник в неї пальцями. Потім поволік у кімнату, де було ліжко. Все було чудесно, і дуже скоро її сила справді пробудилася. Фатум відчув це. Він показав потрібні слова. Наче вихор знявся в кімнаті. Фатум вдягнув довгий плащ і взяв меча. За мить він уже стояв перед військом Асмодея. Старий демон не очікував нападу. Його голова злетіла з плечей. В цю мить Оксана відчула, що світ нарешті змінився – безповоротно.

Кров старого демона пролилася. Більше не діють старі обітниці. Асмодея поховав Випадок. Він поклав до труни голову і тіло. Позитив допомагав йому. Випадок плакав. Він прощався з колишнім життям остаточно. А з Оксаною? Він і сам не знав.

Але вона теж не знала. Коли Фатум прийшов до неї зі скривавленим мечем в сказав, що все скінчено, і їх сили знову розділені, Оксана кинулась йому на шию. Все-таки їй було дуже добре з ним, наче нездійсненна мрія раптом стала реальністю. Її тіло линуло до його сильного тіла.

- Оксано, це була необхідність, і тільки, - зупинив Фатум.

- Ти мій постійно діючий кошмар. Я закохуюсь. Ти мене відштовхуєш. Чому? Ну чому завжди так?

- Ти ніколи не будеш такою, як мені треба, - сказав Фатум.

Оксана помовчала і відповіла:

- Подумаєш. Не сильно і хотілося.

Кінець другої книги.