Глава 38. Скривавлений меч

Вони встали з ліжка. Разом прийняли душ, треба визнати, це було приємно, та зайняло трохи часу. Потім одяглися і спустилися на перший поверх маєтку. Слуги подали вечерю. Зазвичай Асмодей сидів за столом з ними. Та нині його місце пустувало.

Звичай почав розпитувати. Але ніхто не знав, де він подівся. Позитив вирішив, що треба переміститися до Випадка. Так вони і зробили. Випадок з Оксаною прогулювались у саду Несподівана поява вампіра і братика їх розвеселила. Та лише до того часу, поки вони не дізналися, що Асмодей зник.

- Він міг повернутися до мого дому, - припустив Випадок. – Згадав про троянди. Їх же треба обрізати і поливати.

- Генерале, яка обізнаність, - пожартував вампір.

- Треба попередити Азорину, - сказала Оксана.

 Ніхто не сперечався, вони швидко перенеслись до палацу. Там панував переполох і хаос. У тронному залі на підлозі лежала скривавлена Азорина. Над нею стояв Асмодей з хижим задоволенням на лиці. Оксана завмерла. Крові було так багато!

- Гарна ж у тебе компанія, мій хлопчику, - проказав Асмодей, - вампірська мерзота і огидна людська жінка. Ким ти став?

- Я більше не хижак. Сам живу і даю жити іншим, - спокійно відповів Випадок. – Навіщо ти вбив Азорину? Що взагалі сталося?

- Коли він перетворив цього збоченого виродка, - Асмодей вказав на Звичая і Позитива, що застигли в кутку, - викид енергії був таким сильним, що запустив і мою трансформацію. Я раптом все згадав. І відразу захотів її вбити. І її коханця Фатума. Але він перемістився. Я не встиг. Нічого, нікуди він не дінеться. А ти, якщо хочеш заслужити моє прощення, Випадку, і знову стати моїм генералом, маєш позбутися людської жінки. Іди сюди. Візьми меч. Будь вірним мені.

- Я вірний тобі, - як у трансі, проказав Випадок. Пішов до Асмодея.

- Ні! – вигукнула Оксана і вхопила його за руку. – Він зітне тобі голову!

Асмодей зареготав і зник з очей.

Оксана кинулась до Азорини. Та ще дихала. Разом вони перенесли її на ліжко. Випадок почав впливати своєю силою. Рани затягувались. Але княгиня пекла не відкривала очей.

- Так швидко це не мине, - сказав Фатум. Вони й не помітили, як він прибув. – Потрібен час. Її треба покласти в особливу сферу. На рік. Ти знаєш. Ти мені допоможеш, Випадку. Коли я зайшов до зали, він вже вразив її мечем. Його сила вражає. Вона більша, ніж була. Я перемістився, щоб узяти зброю.

- Що тепер?

- Рішення є, - нахмурився Фатум. – Але спочатку допоможи з Азориною.

Удвох вони помістили її нерухоме тіло у лікувальну кришталеву сферу і проказали потрібні слова.

А під стінами палацу вже стояв Асмодей на чолі пекельного війська.

Фатум сказав:

- Серед нас є той, хто може подолати Асмодея. Ні, не так. Той, чию силу можна злити з моєю і тоді ми зметемо їх військо, розвіємо, як пил і прах.

- Я готовий, - вигукнув Випадок.

- Це не ти, - заперечив Фатум. – І не звичай, і не Позитив. Це Оксана.

- Що? Ні! – вигукнули вони водночас.

- Її сила переважає навіть твою, Випадку. Я знав, що ця мить настане і готувався. Звіряв і перевіряв. Мені відкрилася істина. Тільки Оксана має достатню силу, щоб перемоги Асмодея і життя пішло по-новому.

- Та що вона може! – гаркнув Звичай. – Вона нікчемна!

- Її сила спить, - зітхнув Фатум. – Але я можу її розбудити.