Глава 36. А тепер усе інакше!

Темрява була непроглядною. Оксана хотіла піти з ними, але Випадок був категоричним:

- Ні. Не хочу хвилюватися ще й за тебе.

Вона вирішила не наполягати. Разом з Азориною і так все побачить. І попросила перенести її в палац. Це Випадок підтримав.

Азорина порадила їй набратися терпіння і чекати. Фатум думав так само. Тому вони сиділи на дивані і чекали. Не хотілося ні їсти, ні пити, ні спати, ні грати в якусь гру – взагалі нічого.

А ДРГ вампірів на чолі з Випадком невблаганно наближалося до лігва Звичая.

- Я переміщуся до нього в кімнату, - сказав Позитив, коли вони наблизились достатньо, щоб увірватись без переміщення.

- Зроблю тебе невидимим. У тебе година, - говорив Випадок. – ей магічний захист не складний. От йолопи. Іще зібрались проти нас виступати. Могли б краще підготуватися. Не поспішай. Якщо щось піде не так, почнемо знову.

Вампіру довелось тричі переміщатися, поки він знайшов Звичая. Спочатку потрапив на кухню. Потім до закоханої парочки. І от нарешті потрібна кімната.

Демон-порушник спокою лежав на широкому ліжку голий. Він був сам. Однією рукою охопив свій солідний член і потирав його. Іншою взяв секс-іграшку і спрямував собі в дупу. Поправив двома руками і почав рухати туди-сюди.

- Спокусити його буде нескладно, - зрозумів Позитив. Він зачаївся в кутку кімнати і спостерігав. Очей не зводив. Підходив все ближче.

Звичай невтомно спрямовував синє силіконове приладдя у потрібний отвір, іншою рукою знову потирав член. І от, коли він досяг піку, вампір нахилився і вкусив бешкетника за шию. Попив крові демона. На смак вона виявилася, як міцне вино. Вампірський укус миттю довів Звичая до повторного віку, його тіло здригалося. Позитив прокусив свою руку і підніс до губ демона, той проковтнув кілька крапель, не зовсім розуміючи, що відбувається. Вампір тим часом вихопив іграшку і спрямував у Звичая дещо інше, свою солідну стрілу. Всього цього було досить, щоб запустити трансформацію. Демон вигукнув щось нерозбірливе і відключився.

Позитив завершив свій подвиг і приліг поряд. У нього залишалося не більше десяти хвилин невидимості. Хотілося помріяти… Потім Позитив обережно перемістився до команди.

Проголосив:

- Пане генерал, справу зроблено!

Випадок не сумнівався. На підборідді вампіра залишилось трохи крові. Вигляд був цілком задоволений.

- Вранці він прокинеться інакшим. Його мучитиме нестерпна спрага. Дозволь допомогти новооберненому. Хочу бути поряд з ним і все пояснити, - сказав вампір.

- Тобі краще знати, як діяти зараз, - погодився Випадок. І перемістився до палацу Азорини.