Глава 29. Перевірка

Ту ніч Оксана і Випадок спали в одному ліжку. Оксана трималася за нього, наче він був її єдиний скарб. Їй не хотілося кохатися, лише знати, що він поряд, а вона не сама. На ранок вона перша запропонувала:

- Перевіримо, як там твій дім? Сад?

Випадок не здивувався:

- Перевірити не завадить.

Обоє не вимовили вголос тривожних думок. Так, ніби поки мовчиш, біда не настане. Оксана знала, що це смішно. Чому бути, того не минути. І все-таки не наважувалась.

Вони перенеслися в дім, де жили разом і були щасливі. Управитель доповів, що все в порядку. Не змовляючись, вони пішли в сад. Оксані хотілося глянути, що робить Асмодей, чи справді він досі безпечний.

Ні в саду, ні в його хатці садівника старого демона не було.

- Оксано, ти дарма хвилюєшся. Сила до Асмодея не повернеться, - але Випадок і сам розхвилювався. – Він тепер звичайний старий. Може, вийшов за ворота і заблукав.

Випадок гукнув управителя.

- Поклич садівників, - розпорядився. Від його грізного вигляду навіть Оксана затремтіла, що вже казати про управителя. Дуже скоро з»ясувалося, що в гості приїздив Звичай, хотів поговорити з господарями, виявив, що їх нема і швидко забрався.

- Коли це було? Чи бачив він Асмодея?

- Три дні тому. І навіть говорив з ним, - схилив голову управитель. Він зрозумів, що не жилець.- Пробачте, мій пане!

- Ти мав повідомити. Ти у змові з ними?

- Ні. Я вірний вам, генерале, - виструнчився управитель. – Готовий понести покарання, але хто ж знав! Родич…

Випадок тільки зітхнув. І нарешті сказав те, що в обох було на думці:

- Звичай забрав Асмодея. Він потрібен йому як знамено. Як символ. Він зібрав армію, щоб нанести нам удар.

Оксана взяла його за руку:

- Ми разом.

Помовчала і додала:

- Я повинна дещо тобі розповісти. Коли Фатум завів мене в світ нещасних, Петро радів, а ти не приходив і не подавав жодної звістки. Я була дуже зла на вас. Цим скористався Асмодей. Він викликав мене своєю силою і показав три скриньки і в кожній біла прозора нитка. Ти знаєш, що це, так?

- Нитка життя.

- Він запропонував мені перерізати нитку на вибір, або всі три, - зізналась Оксана. – Я психонула, будь що буде, спопелить так спопелить, стадіон так стадіон, схопила скриньки і покликала Азорину. І вона мене врятувала. Перенесла до себе разом зі скриньками. Твою і Фатума ми поклали в найдальший, найбезпечніший сейф. А Петрову пожбурили аби куди, я мала план нею скористатися. Потім ми придумали ліпший, і втілили його. Наслідки ти бачив – Петро страждає, так йому і треба! Та я не про це. Що буде, раптом Асмодей пробудиться? А якщо загине? Зараз його сили сплять, а якщо зникнуть, чи не забере він з собою і ваші життя?

- Попередь Азорину, що ми прибудемо. Їй теж це треба знати.

Княгиня пекла прийняла їх в той же день. Прикликала Фатума. Звістку про Асмодея вони сприйняли спокійно, як щось давно очікуване.

- Рано чи пізно таке мало статися, - нахмурилась Азорина. – Він не пробудився. Інакше я відразу б це відчула.

Оксана нагадала про три скриньки. Розповіла про всі свої хвилювання.

- Давайте перевіримо, чи вони досі в сейфі, - сказав Фатум.

Оксана заспокоїлась лише тоді, коли виявилось, що все на місці. Знайшлася і скринька Петра.