Глава 28. Чорний кінь

Судова процедура всюди однакова: назвіть своє ім’я, прізвище, по батькові, свідки обвинувачення, свідки захисту, прокурор звинувачує, адвокат виправдовує, колегія у складі трьох відправляється в дорадчу кімнату, потім оголошують рішення. Звісно, це відбувається не за один день, може тягнутись роками, як з Гуменюком, який за вісім років так і не дочекався вироку.

Звичай відразу оголосив, що він високорідний демон і хоче зробити заяву.

Стоячи посеред зали, він розпочав, звертаючись у першу чергу до Азорини:

- Тисячі років пекельний світ жив за своїми законами і ніколи не чув обурливих слів «децентралізація», «демократія», «місцеве самоврядування», «права демонів», «справедливий суд», «чесні вибори». Це неприпустимо! Це не підходить нам! Сильна центральна влада – ось що потрібно нашому світу. Покірні демони, які виконують вказівки і не сперечаються. Підконтрольні ЗМІ, які без вказівки з палацу ніколи нічого не надрукують. Рабство в розумних межах. Катування рабів завжди було розвагою в маєтках. Ми не зможемо без цього! Я протестую проти змін, Азорино! Я не визнаю твою владу! Твої несправедливі рішення! Я стверджую, що ти під впливом цієї жахливої жінки, яка так несправедливо виявилась моєю наполовину сестрою. Мене підтримує армія прихильників. Ми повернемо все, як було при Асмодеї. Судіть мене, але знайте – за це доведеться відповідати. Ви зазнаєте кари. Особливо ти!

Його пильний погляд ковзнув по Оксані, і вона якось відразу зрозуміла, що він хотів би з нею зробити. Зачинити в підвальній камері і катувати. Глянув і на суддів. Але Азорини вони боялися ще більше, тому готувалися оголосити смертний вирок. Та спочатку слухали свідків обвинувачення. Поки вони розповідали про Звичая, бомбу і свої переживання, настав обід.

Суд оголосив перерву. Звичая вивели з зали. Щоб допровадити до підвалу. Та не вийшло. Як тільки вони порівнялися з вікном, Звичай розштовхав конвой, розбив скло і вискочив у двір. Один з конюхів вже чекав його з осідланим чорним конем. Звичай скочив на коня і швидко зник з очей. Але перед тим скрутив голову конюху. Щоб той уже нічого не зміг розповісти.

Оксана побачила, як в очах молодого демона згасає життя. Це був той самий конюх, який вважав, що демонів треба карати, і побільше.