Глава 19. Сіль, цукор і оцет

Тим часом достигла пекельна капуста. Оксана і куховарка дійшли повної згоди, що капусті треба дати лад. Конюхів відправили зрізати качани. Куховарка, найнята з такої нагоди помічниця та дві покоївки  кришили капусту. Спочатку видаляли чорні цятки, викидали слизнів, ласих до соковитих листків, потім краяли качани гострим ножем. 

Оксана теж взялася за цю справу, тому що любила квашену капусту і просту роботу. А також, якщо по чесному, їй хотілося послухати, про що пліткують демониці, і взагалі – хоч один день не бути суворою господинею маєтку, не прислухатися до своєї сили, відчути себе молодою, безтурботною, посміятися разом з дівчатами.

Покришену капусту складали в глибокі тази і м»яли з сіллю. Потім складали у бочки й під гніт. Це були заготовки на зиму. Частину поклали в погріб, щоб зберігалася в свіжому вигляді, на борщ та голубці. А щоб їсти зараз, на кожен день, Оксана запропонувала свій улюблений рецепт: кришимо капусту, цибулю, тремо моркву, складаємо шарами – шар капусти, шар моркви, потім цибуля, потім знов капуста і далі, по колу, не забуваємо додати чорного перцю-горошку і лаврового листу, на два кілограми покришеної беремо два з половиною літра кип’яченої води, додаємо стакан цукру, три столові ложки солі, стакан олії , стакан оцту, після того, як закипіло, кип’ятити три-чотири хвилини і заливаємо капусту. Як охолоне, в холодне місце її. Можливо, куховарка цей рецепт також знала, але вислухала господиню дуже уважно і приступили до виконання. Оксана відміряла і засипала у величезну каструлю цукор, сіль, олію, оцет вирішила додати вже в самому кінці, вона завжди так робила. За гамором, стукотом ножів, бульканням води не почула, як хтось новий зайшов на кухню. Раптом озвалася її сила: «Глянь, повернись!». Відірвалася від каструлі – о, свята Мівіна! – не може бути такого, бо не може бути ніколи!!! На кухні стояв Фатум і дивився на метушню трохи розгублено.

А вона у сукні-майці, поверху фартух, у хустці, щоб волосся в капусту не падало. Руки в капустяному соці, олії, до щоки прилип лавровий лист. От халепа! Де він був учора, коли вона ходила по маєтку у розкішній фіолетовій сукні, красиво зачесана і навіть трішки нафарбована, бо придумувала, який макіяж треба на бал. От завжди так, непруха!

Миттю спохватилась – та яка різниця, у чому вона вдягнена і як виглядає. Їм не бути разом ніколи, і чого він взагалі прийшов? А Випадка немає вдома, десь поїхав чергову станцію встановлювати… Серце сполохано забилося…

Фатум нюхав запахи, що кружляли по кухні – суміш солі, цукру та оцту, кропу, пахучих трав, дивився на розчервонілу – від роботи, так, скоріш за все, від роботи, Оксану. На її оголені руки, пишні груди. Дівчата-демониці розглядали його з відкритим ротом – красивий же, гад! Він навіть забув, чого прийшов.

На щастя, з’явився управитель Дементій і урочисто оголосив:

- Пан Фатум прибув з офіційним візитом.