Глава 16. Небо в хмарах

- Оксано, це ти? – аж не повірив він. – Така ж гарна і молода. А я, як бачиш. Я втратив усе.

- Часом так буває, - відповіла Оксана.

- Я нічого не можу, - сказав Петро і відвернувся до стіни.

Таким він їй подобався. Оксана і Азорина рушили до виходу з палати. На ліжку біля стіни побачили хлопця. Вірніше, спочатку Оксана побачила загорілу міцну руку, вкриту золотавим пушком. Тіло було бите-перебите. «Мабуть, солдатик. Після госпіталю в лікарню», - подумала. Роздивилась пильніше. Її темна сила підказала про нього все: доброволець, воював, потрапив під обстріл. Азорина зрозуміла її наміри. Солдатик миттю заснув, а демониці торкнулися його плечей, кожна зі свого боку, і вливали життєву енергію. Тіло зцілилося. Заодно звільнили від алкогольної та амфетамінової залежності. «Спи, солдатику. Нехай тобі присниться гарна дівчина», - навіяла Оксана. Вона знала, що так і буде.

З лікарні Оксана і Азорина попрямували до кав»ярні. Сиділи, відпочивали. Раптом у жінки за сусіднім столиком гидко заволав телефон. Повітряна тривога.

- Асмодей втратив владу, але війна триває. Рівень зла в світах зменшується, але поступово. Як думаєш, чому так? – почала розмову Азорина.

Оксана не знала.

- Цьому є пояснення. Моя влада хитка. Твій прекрасний братик Звичай збирає демонів і розповідає їм, що катувати підданих, а також людей і всіх, кого захочеться – законне право демонів. Тримати рабів – законне право демонів. Що Асмодей був сильний і його всі боялися. А я запроваджую зміни, які всім загрожують. Я привела людську жінку і наділила її спадком. Це непростимо – стверджує він. І знаходяться охочі слухати. Зріє бунт, - зітхнула Азорина. - Ми з Фатумом досі не сказали одне одному демонські клятви. Тому що Асмодей живий і формально я досі його дружина.

Ти і Випадок теж не пройшли ритуал поєднання.

- Упс. У земному світі у мене є чоловік. З яким я не бачилась багато років. Але, - зітхнула Оксана.

- Це показує слабкість наших стосунків, вела далі Азорина. -  Кров Асмодея необхідно було пролити. Для стабільності світів. Але ти погодилась залишити йому життя і навіть взяла в садівники. Випадок мав би сидіти в тюрмі, але ти його звільнила. Все це матиме наслідки.

Якщо Асмодей повстане…

- Хіба таке можливо?

- Я думаю, що так. Якщо він повстане і все згадає, чию сторону прийме Випадок?

- Мою і твою, - рішуче відповіла Оксана.

- Але також він може знову стати на чолі демонської армії. Ти надто захопилась новими можливостями. Не бачиш загроз.

- Випадок більше не хоче воювати. Ні на чиєму боці. Він сказав, що не може і не хоче вбивати. Він ставить у пекельних світах сонячні станції. Якщо демонські клятви вирішують усі проблеми – я готова їх сказати. Ми можемо зробити це в один день. Уяви – красиве приміщення, ти в довгій сукні і в короні, я в сукні і на підборах…

- Оксано, демонські клятви – це серйозно. Їх не можна порушувати. Того, хто зрадить клятві, інший з пари може навіть стратити. Плюс відібрати усе майно. Ти можеш відверто сказати мені, що Випадок – кохання твого життя і ти готова залишитись з ним навіки? Порвати всі старі зв’язки і стратити Асмодея, щоб я стояла поруч з тобою? Тобто, вимовити ці слова ти можеш і легко, але що ти відчуваєш?