Глава 14. Синій чи рожевий?

Життя було класним, як пісні Тревіса Скота. Оксана вирішила, що маєток треба пофарбувати в персиковий колір. Випадок не заперечував. А вона не влаштовувала сцен, коли він переміщався випити трохи з вампірами.

Щодо ремонту всередині вони теж дійшли згоди. Залишити старо-демонський стиль, все, що було величне, справне, непорушне. Викинути геть зіпсоване, стерте, поламане, надто похмуре, дуже несучасне. Тобто, у великому залі вони пошліфували паркет і пофарбували стелю, стіни. У кімнатах завели світлі шпалери. Нові люстри. На підлогу ліг ламінат, на кухні – плитка. Оксана замінила холодильник, варочну поверхню. Посудомийка, пралка – все було нове і по вищому розряду.

Працювала бригада земних робітників. Вони думали, що десь під Краковом. Випадок почав встановлювати сонячну станцію. Площа маєтку цілком дозволяла.

Іноді вони сперечалися за кольори. Оксана хотіла рожеве, Випадок настоював на синьому. В результаті Оксана погоджувалась на його варіант, а іншим разом він слухався її. Вони поставили рекорд століття – жодного разу не посварилися з-за ремонту! Ніколи раніше у Оксани так не виходило. У домі Випадку ремонт був не потрібен – там усе сяяло і блищало новизною, стилем. Оксані там дуже подобалось. А тут, у маєтку батька, їй хотілося проявити себе.

Довгі сукні господині маєтку здавалися їй підходящими для музею. Оксана порадилася з Випадком і оголосила нову моду для всіх жінок, які були в маєтку: спідниці до колін, не довші. Щоб кравці краще зрозуміли, чого вона хоче, відправила обох на тиждень до Мілану. Випадок сам оплатив поїздку. Тисячолітня демонська мода не дуже йому подобалась.

Управитель розповів їй, що так же діяла її мати за той недовгий час, що прожила тут: намагалася внести зміни.  Розбираючи завали книг, розрахунків, проєктів у кабінеті батька, вона раз по раз знаходила фото. Одна така знахідка її вразила – мати і батько трималися за руки і сміялися. Вона показала знімок Випадку.

- Як ти думаєш, чому вони розлучилися? – запитала. – Вона йому набридла?

- Він тримав її в секреті, наскільки я знаю. Йому потрібен був шлюб з багатою демоницею високого походження. Такий шлюб він і уклав. Твоя мати – це був один епізод у його довгому житті. Можливо, вона випадково спустилася і підвал і була вражена, як і ти. Можливо, не хотіла, щоб ти росла в демонському світі. А, може, хотіла клятв у вічній любові і визнання тебе єдиною спадкоємицею.

- А ти? Вірніше, а ми? Будемо признаватися у любові одне одному?

- А треба? Ти готова стати моєю дружиною?

- Тобто, ти згоден стати моїм чоловіком?

- Оксано, всі сприймають нас парою. Ми живемо разом і робимо ремонт. Спимо в одному ліжку і їмо за одним столом. Це сімейне життя, як воно є. Я не дивлюсь на інших жінок. Ти не помічаєш інших чоловіків. Адже так, не помічаєш? Не згадуєш Петра? Єдине, чого ми не зробили – не сказали демонських клятв. Вважаєш, час прийшов?

Оксана не знала, що відповісти. Він помітив її миттєве вагання.

- От бачиш. Як і раніше, відповідь за тобою.