Глава 13. Загальні збори

Після обіду Оксана сказала управителю зібрати прислугу. Вирішили, що на конях покатаються потім. Коли всі стали під стінами залу, Оксана звернулася до прислуги:

- Я не поділяю поглядів мого батька, брата і сестри. Хоча сподіваюся, вона ставилася до вас добре. Ні я, ні генерал Випадок не любимо катувати ні демонів, ні людей без крайньої на те потреби. Інших створінь ми теж не мучимо. Як ви знаєте, у підвалі більше немає в»язнів. Хто скучить за покараннями, звертайтесь. Хто хоче змінити роботу, я нікого не тримаю.

Все, що нам треба – це чистота, акуратність і спокій. Гаряча вода і тепла їжа. За домом є будиночки, вони пусті. Чому?

- Раніше там жили конюхи, куховарка з чоловіком, дівчата з прислуги, кравець, медик. Їх побудували дуже давно, коли в маєтку була ваша матір, - сказав Дементій. – Ваш батько цього не схвалював. Він наказав конюхам спати в конюшні, кухаркам завжди бути на кухні, а покоївок тримали в комірчині без вікон.

Оксана була вражена. Вона не знала, що мама була тут, взагалі слабко собі уявляла, як вона жила зі старим демоном і де вони взагалі здибались.

- Займайте будинки і робіть там ремонт, - звернулася до прислуги. – Проводьте газ, світло, воду. Не будемо жити по старому. З управителем обговоримо, які будматеріали треба. Поки що мийте, вигрібайте сміття.

- А нам за це збільшать платню? – пискнула покоївка.

- За ремонт, тобто за таку роботу, щоб життя стало кращим? – перепитала Оксана. – Ні. Хто хоче і далі сидіти в комірчині без вікон і душа, нехай сидить. Також пропоную, щоб сніданок, обід і вечеря були в певний час. В їдальні для прислуги зробимо ремонт. Згоден, Дементію?

- Так, пані.

- Тоді всі до роботи, а ми поговоримо втрьох, - запропонувала йому Оксана. Випадок весь цей час мовчки стояв поруч.

Вони перейшли в кімнату, де був раніше кабінет старого демона.

- Дементію, що в маєтку з грошима? – задала Оксана ключове питання. Випадок сів за стіл і терпляче спостерігав за нею.   

- Кожен власник маєтку і земель залишає собі орендну плату за землю, акциз, плату за дозволи на торгівлю, збір за місця для паркування транспорту, туристичний збір і половину прибуткового податку з демонів, - сказав управитель. – Половину прибуткового податку ми віддаємо в центр, княгині пекла. Вони хочуть забрати собі і акциз, та сподіваюсь, що до цього не дійде.

- Туристичний збір? У пеклі є туристи?

- Пані, ви здивуєтесь, як багато бажаючих подивитись на пекельних гончих.

- Отже?

- Гроші в нас є. Ваш батько хворів, а пан Звичай багато витрачав. Але підкосити родинні фінанси йому не вдалося. На ремонт нам вистачить.

- Я не бідна родичка, маю кошти в земному світі, можу конвертувати їх в місцеву валюту, - сказала Оксана. На її рахунку лежав мільйон доларів, і вона майже не витрачала свої кошти, бо Випадок був проти. До того ж, кошти приносила земна нерухомість, а її підприємство, бюро перекладів, досі працювало. – Випадку, що думаєш – будемо обновляти маєток за кошти батька? Чи за мої? Чи як?

- Гроші люблять, щоб їх витрачали, - рішуче сказав Випадок. – Нема чого лежати мертвим капіталом. Управителю, починайте рух коштів. Закупляйте будматеріали. Я за свої поставлю сонячну станцію, щоб будинок був повністю автономним. Бо трапляється, що сидите без світла, так?

- Так, пане, - погодився управитель.

Після обіду Оксана сказала управителю зібрати прислугу. Вирішили, що на конях покатаються потім. Коли всі стали під стінами залу, Оксана звернулася до прислуги:

- Я не поділяю поглядів мого батька, брата і сестри. Хоча сподіваюся, вона ставилася до вас добре. Ні я, ні генерал Випадок не любимо катувати ні демонів, ні людей без крайньої на те потреби. Інших створінь ми теж не мучимо. Як ви знаєте, у підвалі більше немає в»язнів. Хто скучить за покараннями, звертайтесь. Хто хоче змінити роботу, я нікого не тримаю.

Все, що нам треба – це чистота, акуратність і спокій. Гаряча вода і тепла їжа. За домом є будиночки, вони пусті. Чому?

- Раніше там жили конюхи, куховарка з чоловіком, дівчата з прислуги, кравець, медик. Їх побудували дуже давно, коли в маєтку була ваша матір, - сказав Дементій. – Ваш батько цього не схвалював. Він наказав конюхам спати в конюшні, кухаркам завжди бути на кухні, а покоївок тримали в комірчині без вікон.

Оксана була вражена. Вона не знала, що мама була тут, взагалі слабко собі уявляла, як вона жила зі старим демоном і де вони взагалі здибались.

- Займайте будинки і робіть там ремонт, - звернулася до прислуги. – Проводьте газ, світло, воду. Не будемо жити по старому. З управителем обговоримо, які будматеріали треба. Поки що мийте, вигрібайте сміття.

- А нам за це збільшать платню? – пискнула покоївка.

- За ремонт, тобто за таку роботу, щоб життя стало кращим? – перепитала Оксана. – Ні. Хто хоче і далі сидіти в комірчині без вікон і душа, нехай сидить. Також пропоную, щоб сніданок, обід і вечеря були в певний час. В їдальні для прислуги зробимо ремонт. Згоден, Дементію?

- Так, пані.

- Тоді всі до роботи, а ми поговоримо втрьох, - запропонувала йому Оксана. Випадок весь цей час мовчки стояв поруч.

Вони перейшли в кімнату, де був раніше кабінет старого демона.

- Дементію, що в маєтку з грошима? – задала Оксана ключове питання. Випадок сів за стіл і терпляче спостерігав за нею.   

- Кожен власник маєтку і земель залишає собі орендну плату за землю, акциз, плату за дозволи на торгівлю, збір за місця для паркування транспорту, туристичний збір і половину прибуткового податку з демонів, - сказав управитель. – Половину прибуткового податку ми віддаємо в центр, княгині пекла. Вони хочуть забрати собі і акциз, та сподіваюсь, що до цього не дійде.

- Туристичний збір? У пеклі є туристи?

- Пані, ви здивуєтесь, як багато бажаючих подивитись на пекельних гончих.

- Отже?

- Гроші в нас є. Ваш батько хворів, а пан Звичай багато витрачав. Але підкосити родинні фінанси йому не вдалося. На ремонт нам вистачить.