Глава 10. Зіпсована сукня

Оксана відчувала силу і зв’язок з демонським світом, чого не було раніше. Це вона чітко зрозуміла вже наступного дня. Випадок поснідав і полетів на роботу, а вона залишилась у ліжку, помріяти і подумати.

Його робота подобалась Оксані – вона була мирна і модернізувала пекельні світи.

- Я був правою рукою Асмодея, генералом у його армії. Скільки істот я вбив, не знаю, якось почав рахувати і збився з ліку, - зітхав Випадок. – Більше не можу. Хочеться займатися тим, що приносить користь, а не біль і розруху.

Він встановлював сонячні станції. Технологію взяв у земному світі, там же замовляв матеріали, поки не налагодив місцеве виробництво. Панелі встановлював гектарами, в усіх пекельних світах, переконуючи демонів, що зелена енергетика доступна і безпечна.

Оксана не заперечувала. Вона заплющила очі, прислухалась до себе і до маєтку. Все було спокійно. Хоча вона відчула і джерело болю, страждання. Але не могла зрозуміти, що це і де.

 Поринула думками до Малюка. Показалося, що йому неспокійно, незатишно. Що, чому? Прислухалася до себе. Ага, ясно! Побився з іншими демонятами. Тепер вчитель викликав їх і сварив. Оксана наче збоку бачила те, що відбувається. Обурилась:

- Кричить на дітей! Не повідомив батьків! Та яке ти маєш право, нікчемний демонюга! А щоб ти дристав та й дристав!

Несподівано вчитель замовк, схопився за живіт і вибіг з кімнати.

- Ого! Я можу насилати порчу і завдавати біль! – здивувалася Оксана.

- Азорино, - покликала подумки, - ти як там? Княгиня була задоволена життям. Приймала гостей. Несподівано для себе Оксана почала шукати Фатума. Його могутня потужна енергія вразила її навіть на відстані. Така сила! І придушені, заховані далеко емоції. Серце стрепенулось, тіло відгукнулось… Оксана спохватилась – не можна! Вона не фліртуватиме з Фатумом, не робитиме подрузі боляче. Раптом здалося, що він відчув її. Наче тисячі маленьких лапок ухопили її, мороз пройшов по шкірі. Оксана стрепенулась і рішуче заблокувала думки. Все, досить валятися і байдикувати!

Підхопилася, прийняла душ. Вибрала сліпучо-білу сукню з тонкої тканини. Спочатку хотіла вдягти темно-фіолетову, та чомусь передумала. Темно-фіолетова подобалась їй неймовірно, жаль було б зіпсувати. Вийшла з кімнати. Як розпорядитися, щоб подавали сніданок? Треба було розпитати Випадка. Чи старшого, які тут порядки. Нічого, добереться ще й до управителя. Він чекав, Оксана це теж відчувала. Але не поспішав, отож і вона вирішила не квапитись.

Пішла на кухню.

- Пані бажає поснідати? – радісно зустріла її куховарка. – У їдальні накритий стіл, страви зараз принесуть. Чого б ви хотіли?

- А що їв Випадок?

- Пан генерал захотів омлет з беконом, - охоче повідомила демониця.

- Ти його знаєш? – здивувалася Оксана.

- Пан Випадок дуже відомий. Він очолював найбільші походи Асмодея, коли тому приходила охота воювати з сусідами. Мій чоловік був солдатом у Випадка, - розповіла куховарка. – Велика честь приймати його в маєтку. Пані, ви щасливиця! Такий чоловік!

Оксана не заперечувала, тільки посміхнулася.

- Я теж буду омлет. Сосиски є? Ще салат. І каву. Є таке на кухні?

- Так, за мить буде готове.

Оксана пішла в їдальню. І справді, дуже швидко двері прочинилися, увійшла покоївка з тацею, заставленою тарілками. Оксана відчула її неспокій, насторожилась. Ранок сонячний, все чудово, що таке?

Покоївка підійшла ближче, майже впритул до Оксани, поставила тацю на стіл. Взяла невелику миску з супом, щоб подати.

- Не хочу суп! – різко скрикнула Оксана.

Руки дівчини затремтіли, на білий поділ сукні Оксани пролилася жовта рідина з бульбашками і грінками. Дуже швидко сукня задимилась – суп проїв дірку.