Глава 9. Трішки для себе

Оксана сіла на ліжко, обдумувала почуте. Випадок обійняв її:

- Як ти колись сказала, всі складні питання мають прості відповіді. Ми з усім розберемося, але не в цю секунду. Ходімо, пошукаємо, де тут ванна.

- І дізнаємося, чи є гаряча вода, - миттю погодилась Оксана. – А якщо нема, ти зможеш дмухнути і нагріти? Малюк, син Азорини, так робив. Грів і воду, і кашу.

- Я багато чого можу, ти ж знаєш, - заспокоїв її красень-демон.

Простору ванну кімнату вони знайшли досить швидко.

- Так, тепер треба покликати покоївку, щоб вона принесла чисті рушники, приволокла шампунь і гель для душу, - зорієнтувалася Оксана.

- Може, ну його, ці складності, перенесемося до нашого дому? – запропонував Випадок.

Але Оксана не хотіла покидати маєток. Їй було тут так незвично, але так добре, наче вдома!

- Давай все-таки спробуємо влаштуватись з комфортом тут, - попросила вона.

- Тоді так – я до твого світу за миючими, а ти шукай, хто тут відповідає за гарячу воду і рушники, - Випадок зник, а Оксана пішла на кухню. Як вона і думала, покоївки сиділи там і пили чай.

- Ще раз привіт, дівчата, - сказала Оксана. – Я дуже хочу вимитись, покажіть, де що лежить.

Покоївки миттю підхопилися. Разом з Оксаною пішли до ванної кімнати, потім принесли оберемок старих, але чистих рушників, мило, халати. Показали, як вмикається вода. Виявилось, що гаряча все-таки є! Маєток опалювали газом, чого-чого, а нафти і газу  вистачало у всіх пекельних світах.

Оксана подякувала, сказала, що інших послуг не потребує, випроводила дівчат. Відкрила воду, щоб наповнити ванну. Дуже скоро Випадок приєднався до неї. Він вилив трохи гелю у теплу воду, роздягнувся, вліз у ванну, втягнув туди ж Оксану. На той момент вона позбулася сукні, викинула в кошик для прання білизну.

Так добре було сидіти з ним у теплій воді, знати, що він поряд, що він її хоче. Його не було поряд у холодну ніч, одну з найхолодніших у її житті, але Оксана не збиралася звинувачувати. Надто багато важких рішень вона приймала самостійно у своєму житті. Іноді вони були вдалі, частіше – помилкові. І ніхто не тримав її за руку. То чому цього разу мало бути інакше?

Випадок помітив синець у неї на грудях.

- Що це?

- Вдарилася. Я спускалася у відвал.

Він не став допитуватись, і її це порадувало. Не хотілося згадувати збоченого братика. Випадок цілував її, потім гладив тіло, всі місця, які чекали, щоб їх погладили. Вони вилізли з ванної, зайшли у суміжну кімнату, і їх секс був прекрасним.