Глава 7. Відбір і відбій

Демони-чоловіки і жінки-демониці, які прийшли найматися, стали під стіною.

- Вітаємо вас, нова пані, - сказав демон-посланець, який переніс її сюди. Очевидно, був старший над прислугою. Він вклонився, всі інші також.

- І вам привіт, - відповіла Оксана. Стала в центрі зали. Підійшов Звичай.

- Вітаємо, пане, - не здивувався старший.

Оксана глянула братику в очі:

- Ти повинен піти.

Очікувала чого завгодно. Що кинеться на неї, вдарить, штовхне або підніме скандал. Їй було байдуже. Вона більше не боїться ставити когось у незручне становище. І не віддасть своє. Ні ковбаси, ні маєтку. Сукня сиділа наче влита, черевики були зручні – Оксана почувалася незвично сильною і рішучою. Вона не посміхалася, але і зла не було. Відчувала спокій, який взявся не знать звідки.

І Звичай відступив. Вийшов з будинку.

Оксана звернулася до старшого:

- Ви вже знаєте, волею княгині пекла Азорини я нова власниця цього дому. Мене звати Оксана. Познайомте, хто тут за що відповідає, хто чим займається.

Демон плеснув у долоні, і Оксана побачила посеред зали зручне крісло з високою спинкою. Не здивувалася, сіла.

Слуги по черзі виходили, говорили. Виявилося, що два молодих кремезних демони відповідають за коней, їх у маєтку з десяток. Молода родина, чоловік і жінка, доглядали корів та птицю. Ще був садівник, дві куховарки, дві прибиральниці. Всі вони дивились шанобливо, кланялись, говорили чемно.

- Що вмієш готувати? – запитала Оксана куховарку.

- Усі страви демонської кухні, - запевнила та, - запечену курочку, картоплю по-селянськи, зелений борщ, червоний борщ, спагеті з соусом, млинці, пиріжки, зрази, відбивні.

- А мені дозволиш інколи куховарити?

- Пані може робити все, що їй захочеться, - скромно відповіла куховарка, - радо виконаю розпорядження.

Оксана зрозуміла, що ніхто не плаче за Звичаєм. І за старим демоном щось не дуже сумують.

Садівника вона запитала, чи зможе він виростить жовті троянди.

- Зробимо, пані, - не сперечався той.

Конюхів, чи допоможуть їй покататися на конячках.

- З радістю, - прогуділи вони.

- Я всіх залишаю, - сказала Оксана. – Можете приступати до своїх звичних справ.

Слуги розійшлися. Старшого вона попросила залишитись, аби дізнатись, яку платню отримують слуги, налом чи безналом, хто веде бухгалтерію, чи є на рахунку гроші, звідки береться гаряча вода, які покої вибрати, як тут все влаштовано, що там у підвалі…

Раптом двері відчинилися і зайшов Випадок. Оксана страшенно зраділа, підбігла і обняла. Їй стало затишно, радісно. Звернулась до старшого: «Поговоримо пізніше». Зайшли в кімнату, де було ліжко і вона миттю відключилась, заснула  у нього на руках.