Фортуна

Зимовий ранок канікулів змусив Марка із задоволенням прокинутися рано вранці. Сніг відбивав сонячні промені прямісінько до вікна. Блакитна кімната потопала в ранковому світлі.

Завтра Новий рік і він із задоволенням пішов допомагати мамі на кухні, бо саме там можна скуштувати такі смаколики, як шматочки консервованого ананасу чи ковбаски, що кладуть до салату, збиті вершки з балончика, якими прикрашають торт, і газовані напої, вживання яких так намагалися йому заборонити або хоча б обмежити. Але свята знімали майже усі буденні заборони і обмеження. Тому хотілося, щоб ці дні тривали якомога довше.

Тато сьогодні повинен прийти раніше з роботи, а мама, як бухгалтер вже здала річний звіт і зі спокійною душею займалася хатніми справами..

-         Цікаво, чи збуваються мрії, які загадаєш під бій курантів? – вголос запитав, ніби у себе, Марк.

-         Звісно збуваються! Я щороку загадую! – весело сказала мама.

-         І про, що того року ти мріяла?

-         Про нову машину! – аж підскочила на місці мама. Вона раділа святу більше за свою дитину, навіть помолодшала на кілька років. Недаремно щасливі люди живуть довше.

-         Тепер зрозуміло, чому я не могла якось запобігти тому, що трапилося з вашим попереднім авто. – пробурмотіла Буся.

-         Але ж вона хотіла, щоб була нова машина, а не зламати стару? – подумки запитав Марк.

-         Ага. Та вона хотіла, щоб те старе корито згнило нарешті, а чоловік зрозумів, що треба купити нове. Твоя мама більше бажала зла машині, ніж хотіла нову. Загадувати бажання вона зовсім не уміє. – сказала Буся, але окрім Марка її ніхто не чув.

Думки про раптове багатство не покидали голови хлопця. Хотілося раптово виграти купу грошей, але, навчений попереднім разом, він зрозумів, що фортуна дуже капризна дама і магія її не зможе приборкати, бо та все одно зробить якийсь дивний вибрик.

Красти чуже благополуччя Марк також не мав ніякого бажання. Він згадав однокласника Кононенка. Того хлопця було шкода. Його батьки все одно питимуть, а якщо хтось «відробить», тобто поверне чужих чортів назад, то невідомо яким горем обернеться це їхній родині. Хоча, можливо, таке у них вже й траплялося...

А те, що він крав розум у Марка, то тепер його мозок різко отупіє(без чужих ресурсів відмовить працювати). Це, як допінг для спортсменів, стають кращими результати, але втрачаєш здоров'я.

Також було дуже шкода друга Матвія. Його нещодавно поклали до лікарні, тому Марк дуже хвилювався, і... боявся. Вперше з дня отримання того «спадку» Марк відчував щось подібне до страху перед тією темною відьмою, Євгенією Сергієвною. Саме вона – найголовніша і найсильніша серед темних відьом, вище від неї, хіба-що, двоєдушник. Саме він керував шабашем на Холмі Слави, що у його місті Рівне. У Львові, Києві та інших містах главенствують інші чаклуни. Та Марселіна мрійливо згадувала, як її водила туди баба Люба: «Це було страшно і прекрасно водночас... Я отримувала нові сили, ставала чимось схожою на вас, людей, але й не втрачала своєї природи. Ця ейфорія, затьмарювала розум, тваринні інстинкти брали гору, але мені не було за це соромно... А гріхи? – До бісу гріхи! Я – кішка, і немаю людської душі, щоб мене судили. Хіба-що, в наступному житті буду хробаком!»

-         Господарю, про, що задумався? – запитала Буся. Вона побачила, що Марк надто довго протирав святкові тарілки і трохи прочитала думки, але не зізналася в цьому.

-         А?

-         Бе! – перекривила його Буся. – Говори подумки. Твоя мама у сусідній кімнаті прасує новорічну скатертину на стіл.

-         То, може ввечері поговоримо?

-         Ні. Я хочу поговорити про Оленку.

-         Про кого?

-         Пам'ятаєш, сестричку Марка Кононенко?

-         Так.

-         Її звати Оленка. Схоже, її брат-чаклун вирішив забрати в неї здоров’я.

-         Здоров’я? Знову? То ж у Матвія «качає»!?

-         У нього погіршився зір. Це, може, бути спадковим від матері, бо вона ходить в окулярах. Тому він вирішив це перекинути на сестру.

-         То Коня навіть до окуліста не ходив?

-         Так. Можеш допомогти? Оленка - хороша дівчинка.

-         Добре. Щось придумаємо. – прошепотів Матвій і почав тихо ненавидіти однокласника. Рідну сестру скалічити? Треба буде провчити цього чаклуна!

До вечора стіл у залі був всіяний купою різноманітних страв. Але нічого не зіпсується, бо завтра вони візьмуть з собою декілька страв і підуть в гості до дідуся й бабусі. Там буде також сім'я дядька Віталіка, а у нього троє синів, що завжди голодні, бо знаходяться в активній фазі росту, як і сам Марк.

Гурманка Дуся підозріло близько сиділа до стола і поглядала на запечену курку. Її гордість не дозволяла просити бажану страву, але й таємно(вона так думає) про це мріяти не могла перестати.

-         Дульсінея, хочеш шматочок? – запитав Марк.

-         Мур-р-р. Поклади мені до моєї мисочки. Дякую. – сказала Дуся і вже розвернулася, щоб йти на кухню.

-         Зачекай. Можна в тебе дещо попросити?

-         Це залежить від того, що саме ти хочеш. І, якщо це за шматочок курочки, то знай, що вона не є такою вже й дорогоцінною.

-         Та її я тобі й так дам! Це інше... У однієї дівчинки проблеми із зором. Ти можеш її вилікувати?

-         Я не всесильна. Ця дівчинка – це Оленка?

-         Ти знаєш?

-         Мені про неї Беатриса розповідала. – біла кицька про щось замислилася, дивлячись на золотий візерунок на білих шпалерах.

-         То, як?

-         Я повинна бачити пацієнта. Але мені казала Беатриса, що це «скинута» хвороба. Буде краще, якщо ти сам прибереш магічний вплив на дівчинку. – сказала Дуся і пішла на кухню, а Марк поніс слідом за нею курятину.

Вечір пройшов надзвичайно швидко. Уся родина за святковим столом провела старий рік, а під бій курантів зустріла Новий.

Саме тоді Марк відчував надзвичайну новорічну магію. Сили наповнювали його. Це була надзвичайний позитив, який зовсім не цурався його темряви. Ця ніч не схожа на ту, що була найкоротша у році. Ставало значно легше.