Розділ 69

Анна сиділа біля вікна, дивлячись, як нічне місто освітлюється мільйонами вогників. Вона тримала у руках келих червоного вина, легенько похитуючи його, насолоджуючись ароматом. Алекс ще не повернувся, і це її трохи турбувало.

Раптом двері відчинилися. Алекс зайшов до кімнати, але цього разу щось було не так. В його очах палав якийсь особливий блиск, а на губах грала загадкова усмішка.

— Я знаю, що ти не любиш сюрпризи, але сьогодні ти мені пробачиш, — промовив він, підходячи до неї.

Анна підняла на нього погляд, трохи спантеличена.

— Що ти знову вигадав, Алекс? — вона скептично примружила очі, але всередині вже відчувала хвилювання.

— Просто закрий очі.

— Алекс…

— Закрий, — його голос став низьким, оксамитовим.

Вона послухалася. Відчула, як його руки ніжно торкнулися її талії, як він нахилився до її вуха, його дихання обпекло її шкіру.

— Тепер відкрий.

Анна повільно розплющила очі… і завмерла. Перед нею стояла коробочка оксамитового чорного кольору.

— Це… — вона з подивом подивилася на нього.

— Відкрий, — усміхнувся Алекс.

Вона нервово провела пальцями по гладкій поверхні, а потім нарешті відкрила. Всередині лежав… ключ.

Анна здивовано підняла погляд.

— Це що?

Алекс опустився перед нею на коліно і ніжно взяв її руку.

— Це ключ від нашого майбутнього. Від будинку, який я для нас обрав. Я знаю, що ти звикла до своєї свободи, і я не хочу її в тебе забирати. Але я хочу, щоб у тебе було місце, куди ти можеш повернутися… додому.

Анна відчула, як у грудях щось стислося. Це було більше, ніж вона очікувала.

— Алекс… — її голос здригнувся.

Він не сказав "Виходь за мене", не примушував її до серйозних рішень, але цей жест означав набагато більше.

— Ти не мусиш давати відповідь зараз. Просто знай, що в мене серйозні наміри.

Вона кивнула, сльози зрадницьки заблищали в її очах.

— Дякую… — прошепотіла вона.

Алекс піднявся і нахилився до неї.

— І ще дещо, — прошепотів він перед тим, як запечатати її губи довгим, ніжним поцілунком.

Анна втратила відчуття часу, відчуваючи тільки його дотики, тепло його тіла, ту любов, яку він вклав у цей момент. Це був їхній власний, особливий поворот долі.