Розділ 60

Поцілунок був таким ніжним, але водночас таким глибоким, що Анна відчула, як все навколо зникло. Вона більше не чула музики, не бачила нічого, крім Алекса. Його руки тримали її так, ніби вона була найдорожчим скарбом у його житті.

— "Ти розумієш, що ти для мене означаєш?" — прошепотів Алекс, притискаючи її ближче.

Анна не могла знайти слів. Вона лише кивнула і поклала голову йому на плече.

— "Я завжди буду захищати тебе," — продовжив він, погладжуючи її волосся. — "Я не допущу, щоб тобі щось загрожувало."

Вона посміхнулася.

— "Знаю... Але я хочу навчитися захищати себе сама. Не хочу, щоб ти завжди ризикував через мене."

Алекс підняв брову, але не заперечив.

— "Добре. Якщо ти хочеш навчитися — я допоможу тобі. Але я все одно завжди буду твоїм щитом."

Вечір тривав у романтичній атмосфері. Вони говорили, сміялися, згадували моменти, які вже стали частиною їхньої історії. Алекс замовив їй улюблений десерт, а Анна жартома годувала його ложкою.

— "Ти ж знаєш, що я міг би просто купити цілу кондитерську для тебе?" — сказав він, спостерігаючи, як вона з насолодою їсть тістечко.

— "Але ж тоді не буде такої магії, як зараз," — відповіла вона, підморгнувши.

Алекс тихо засміявся і поцілував її в кінчик носа.

Коли вечір закінчився, вони вийшли на терасу. Нічне місто сяяло вогнями, створюючи ідеальну атмосферу для ще одного поцілунку.

— "Поїдемо додому?" — запитав він, обіймаючи її.

Анна кивнула, і він повів її до машини, не відпускаючи її руки ні на мить.

Ця ніч стала для них особливою. Вона не просто зблизила їх — вона змінила все.