Розділ 52

На наступний день Анна прокинулася рано, відчуваючи в серці хвилювання. Вона знала, що сьогодні її чекає важливий момент — знайомство з мамою Алекса. Вона довго сумнівалася, чи готова до цього кроку, але сьогодні вона вирішила, що це буде правильний момент.

Анна одягнула елегантне чорне плаття, яке підкреслювало її фігуру, і зробила легкий макіяж, щоб виглядати природно і впевнено. Вона знала, що це буде не проста зустріч, тому вирішила виглядати на всі сто. Перш ніж вийти, вона зробила ще одну фотографію для Алекса, на якій усміхалася і намагалася приховати своє хвилювання. Після цього вона відправила йому фото і пішла до дверей.

Коли Анна приїхала до дому Алекса, вона побачила, як він стоїть біля дверей, чекаючи на неї. Його обличчя було серйозне, але в очах відчувався легкий трепет. Він взяв її за руку і м’яко поцілував в щоку.

— "Ти виглядаєш чудово, кохана," — промовив Алекс, намагаючись заспокоїти її.

Анна усміхнулася, але в її погляді було відчуття занепокоєння. Вона ніколи не була так близька до знайомства з родиною Алекса, і це її трохи лякало.

— "Сподіваюся, я справлюсь," — тихо відповіла вона, коли вони зайшли в будинок.

Мама Алекса зустріла їх на порозі, і одразу видно було, що вона дуже схожа на свого сина — така ж елегантна та граціозна. Вона була високою, з темним волоссям і виразними очима, які немов вивчали кожного, хто потрапляв до її дому.

— "Анно, я рада тебе бачити," — сказала вона, простягаючи руку для привітання. — "Алекс давно про тебе розповідає."

Анна почула, як її серце забилося швидше, і злегка нервово потиснула руку жінці.

— "Дякую, я теж рада вас познайомити," — відповіла вона.

Мама Алекса підняла брови і оцінюючим поглядом поглянула на доньку. Мовчки вона запрошувала їх до столу, де було накрито на вечерю. Весь цей час атмосфера в кімнаті залишалася спокійною, але між усіма присутніми відчувалася невимовна напруга.

Під час вечері Алекс підтримував Анну, відвертаючи увагу матері, яка неодноразово намагалася обережно розпитати про її минуле. Анна намагалася бути ввічливою і відповідала, хоча відчувала, що важко розповідати про своє життя, знаючи, що це так важливо для Алекса.

— "А ти добре знаєш, чим хочеш займатися в житті?" — запитала мама Алекса, злегка піднімаючи погляд на Анну, її інтерес не залишався непоміченим.

— "Я зараз навчаюся, але маю намір продовжувати свою кар'єру в маркетингу," — відповіла Анна, намагаючись виглядати впевнено.

Мама Алекса тихо кивнула, потім подивилася на сина і злегка посміхнулася.

— "Ви двоє виглядаєте чудово разом. Мені приємно, що ти так серйозно ставишся до Анни."

Ці слова розвіяли більшість її страхів. Анна відчула полегшення і подивилася на Алекса, який усміхався.

— "Я також радий, що ти знайома з моєю мамою. Вона важлива для мене," — сказав він, і подивився на Анну з глибоким поглядом.

Весь вечір пройшов спокійно, і Анна відчула, що вона починає відчувати себе комфортно в цій родині. Вона була готова продовжувати цей шлях разом з Алексом, розуміючи, що знайомство з його мамою стало важливим кроком на їхньому шляху.

Коли вони залишали будинок, Алекс взяв її за руку і тихо прошепотів:

— "Ти чудово себе показала."

Анна посміхнулася, відчуваючи, що цей день став важливим для їхніх стосунків. Тепер вона знала, що зможе впоратися з будь-якими труднощами, якщо буде поряд з ним.

— "Дякую, Алекс. Це не було так страшно, як я думала."

Але в її серці все ще залишався хвилюючий момент — її почуття до Алекса тільки зміцнювалися, і вона готова була йти до кінця, навіть якщо попереду були ще багато випробувань.

Наступного дня Анна відчула, як її серце б’ється швидше, коли вона згадала, що Алекс збирається познайомитися з її мамою. Вона нервово вибирала одяг, намагаючись знайти щось, що підкреслить її стиль, але водночас буде достатньо елегантним, щоб показати Алексу, як важливо це знайомство для неї. Вибір впав на класичне біле плаття, яке вона одягала лише кілька разів, та чорні туфлі на високих підборах.

Коли вона готова була вийти, Алекс зателефонував. Його голос звучав заспокійливо, і це дало Анні відчуття підтримки.

— "Ти готова?" — запитав Алекс з теплом у голосі.

— "Так, я вже йду," — відповіла Анна, стараючись приховати своє хвилювання. — "Пам’ятай, що це дуже важливий момент для мене."

— "Я розумію, не переживай. Все буде чудово, я буду поряд," — запевнив Алекс.

Як тільки Анна приїхала до її дому, вона помітила, що Алекс виглядав дещо знервований. Мабуть, зустріч з мамою важила не менше для нього, ніж для неї. Коли він побачив її, його обличчя розцвіло від усмішки.

— "Ти неймовірно виглядаєш," — сказав він, підходячи до неї і ніжно цілує її в щоку.

Анна посміхнулася, але в її очах було видно хвилювання.

— "Дякую, ти теж чудово виглядаєш," — відповіла вона, вдивляючись в його серйозний погляд.

Вони зайшли в будинок, де її мама вже чекала на них. Мама Анни була дуже елегантною жінкою, з коротким темним волоссям і глибокими зеленими очима. Вона зустріла їх з теплою усмішкою, але в очах, як і у Анни, була нотка хвилювання.

— "Алекс, вітаю. Дуже рада тебе бачити," — сказала мама Анни, простягнувши руку для привітання. — "Анна багато розповідала про тебе."

Алекс, трохи нервуючись, потиснув її руку і усміхнувся.

— "Дякую, пані. Я радий, що ми змогли зустрітися," — відповів він з деяким ступором.

Мама Анни привітно усміхнулася.

— "Будь ласка, сідайте. Ми вже все приготували для вечері. Сподіваюся, вам буде комфортно."

Триматися було нелегко для Анни. Вона не знала, як буде вести себе її мама, чи зможе вона сприйняти Алекса так, як їй хотілося б. Вона пильно спостерігала за кожним жестом і словом мами, намагаючись вловити її реакцію. Здавалося, що мама була приємно здивована, але її погляд час від часу зупинявся на Алекса, уважно його вивчаючи.

Вечеря пройшла досить спокійно. Мама Анни намагалася підтримувати легку бесіду, розпитуючи Алекса про його захоплення, інтереси та плани на майбутнє. Він відповідав ввічливо, час від часу кидаючи погляд на Анну, яка сиділа поряд, посміхаючись, але відчуваючи легке хвилювання.