Розділ 39

Алекс не міг думати ні про що інше, крім як повернутися до Анни. Щоразу, коли вони йшли в атаку або готували план, його думки були з нею. Він не міг собі дозволити, щоб щось сталося з нею. Вона стала його всім, і жодна загроза не могла затьмарити цього почуття.

Коли він повернувся додому після кількох годин, проведених у пошуках і переговорів, перше, що він зробив, це підійшов до Анни. Вона сиділа на дивані, погляд її був уважним, але явно виснаженим. Вона чекала його повернення, хоча й намагалася не показувати свою тривогу.

— "Ти в порядку?" — запитав він, торкнувшись її руки.

Анна підняла очі і зустріла його погляд. Вона кивнула, хоча в її очах все ще було видно хвилювання.

— "Я була тут і думала про все, що сталося", — сказала вона тихо. — "Я не могла сидіти без діла, але я знала, що не можу бути корисною, якщо буду тільки чекати."

Алекс почув її слова і зрозумів, що їй важко залишатися в тіні, коли вона хоче допомогти. Він обійняв її міцно, бажаючи дати їй відчуття безпеки, яке їй так потрібно було.

— "Ти вже допомогла, більше, ніж ти думаєш," — сказав він, дивлячись їй в очі. — "Але зараз твоє місце тут, де я можу захистити тебе."

Анна розуміла, що її місце поруч з ним. Проте вона відчувала, що має силу допомогти, а не просто чекати. Вона була частиною цього світу, і її навички, які вона розвивала, тепер ставали важливими.

Алекс помітив, як змінилися її погляди. Він відчував її рішучість. Вона стала більш впертою і менш залежною. Тому він вирішив поговорити з нею серйозно.

— "Анно, я знаю, що ти хочеш допомогти, але нам потрібно бути обережними. Це не просто гра, це твоє життя. Ти повинна пам'ятати, що я готовий боротися за тебе, навіть якщо це означає поставити під загрозу все, що я маю."

Анна відчула, як ці слова прокололи її серце. Вона розуміла, що для Алекса це не просто питання особистої безпеки, а і глибокої емоційної прив'язаності. Вона не хотіла бути слабкою, але і не могла ігнорувати те, що відчувала. Вона теж готова була йти до кінця, якщо це вимагатиме ситуація.

— "Я розумію, але я також хочу бути частиною цього, Алекс. Я хочу допомогти тобі, не залишатися в тіні. Ти не можеш все робити сам."

Алекс зробив паузу, щоб зрозуміти її слова, потім тихо відповів:

— "Ти права, ти частина цього світу, і я хочу, щоб ти була частиною нашої боротьби. Але не забувай про свою безпеку. Ми маємо бути разом у цьому."

Наступні кілька днів пройшли в тумані невизначеності. Вороги не здавались, і кожен їхній крок наближав ситуацію до нових випробувань. Алекс і Анна прийняли рішення, що вони мають бути готовими до всього.

Одного ранку вони дізналися, що вороги підготували нову атаку. Алекс зібрав свою команду і детально розпланував наступний крок. Він знав, що цього разу вони повинні діяти швидко і рішуче.

Але перед тим, як вирушити в дію, він звернувся до Анни.

— "Я хочу, щоб ти залишилася в безпеці, поки я буду вирішувати це. Ти не повинна ризикувати."

Анна дивилася на нього з розумінням, але в її очах була рішучість.

— "Я йду з тобою, Алекс. Я хочу бути з тобою, в будь-якій ситуації."

Вона була готова до цього. Вона не могла залишити його наодинці з усім цим. Вона була готова пройти через будь-які труднощі, щоб стояти разом з ним до кінця.

Алекс подивився на неї і зрозумів, що вона не відступить. Він взяв її руку, і разом вони вирушили на зустріч новим випробуванням. Цього разу вони були готові до всього.