Глава 16. Крок за кроком

Наступного ранку Емілі і Дан вирушили до останніх двох родин зниклих чоловіків, що підходили за параметрами другого трупа.

— Це фінальний етап збору зразків, — сказала Емілі, дивлячись на список. — Люди можуть бути налякані або недовірливі.

— Все одно треба спробувати, — відповів Дан. — Кожен зразок ДНК наближає нас до відповіді.

Вони приїхали до першого з двох останніх будинків. Родина зустріла їх обережно. Емілі пояснила, що вони журналісти, які роблять матеріал про зниклих, і хочуть взяти зразок для перевірки.

— Ми розуміємо, що це делікатно, — сказала вона тихо. — Але це може допомогти встановити правду.

Родичі надали зразки, і хоча збігів ще не було, Емілі відчула полегшення — перший крок завершено.

Другий будинок, останній у списку, був невеликим, на околиці міста. Родичі теж погодилися надати зразки, але з обережністю та тривогою у голосі.

— Кожен збір — маленький шматочок пазлу, — промовила Емілі, виходячи з будинку.

— І ми поки що не знаємо, де збіг, — додав Дан.

Повертаючись до редакції, вони зателефонували Ітану, детективу, який веде справу.

— Зразки взято, — повідомила Емілі. — Що далі?

— Я повідомлю родичів офіційно, — відповів Ітан. — Поки збігів нема, але коли буде підтвердження, вони дізнаються від поліції.

Емілі кивнула.

— Добре. Тоді можемо аналізувати параметри кожного зниклого, щоб звузити пошук.

Дан і вона мовчки йшли вулицями міста, обговорюючи план на наступний день.

Але за ними хтось спостерігав, невидимий і мовчазний. Він знав, куди вони йдуть, кого відвідують, які зразки збирають. Його присутність була непомітною, але кожен їхній крок залишався під контролем.

Другий труп ще залишався загадкою, і збір ДНК тривав, щоб нарешті встановити його особу.