Глава 6. Таємниці нічної поїздки

Емілі і Дан вже залишили архів. Ніч була темна і тиха, вулиці майже порожні, а годинник показував другу годину ночі. Вони довго переглядали старі папки, але нічого не знайшли, що стосувалося справи. Старі записи, дати, сухі нотатки — усе здавалося рутинним, і жоден рядок не давав відповіді.

— Мабуть, пора додому, — зітхнув Дан, глянувши на годинник. — Завтра на роботу.

Емілі кивнула, відчуваючи легке розчарування. Вони вийшли з архіву, і холодне нічне повітря ударило по обличчю, змушуючи прокинутися. Ітан, який дав їм доступ до архіву, стояв поруч і чекав. Його спокійна присутність нагадувала, що закон і порядок ще десь поруч, але відповіді вони мусили шукати самі.

Вони сіли в машину. Мовчання тривало кілька хвилин. Лише звук двигуна порушував тишу, а світло фар розрізало нічну темряву. Емілі дивилася у вікно, думки металися між архівом і новиною, що її зачепила.

— Ітан… — нарешті почала вона, обережно підбираючи слова, — чи є якісь подробиці, які не були в пресі?

Ітан злегка зітхнув і кивнув на Дана, свого давнього друга, як знак, що може говорити трохи більше, ніж дозволено.

— Було щось… — почав він обережно, дивлячись на дорогу перед собою. — У жертви вирізали серце. Ніхто не знає, чому. Більше деталей немає, але це… важливо знати.

Емілі злягла холодком. Її серце стискалося, а шкіра на руках покрилася мурашками. Вона подумала, яким жахливим і покидьком має бути той, хто наважився на такий злочин. У голові прокручувалися всі можливі мотиви — і жорстокість, і помста, і ненависть. Усвідомлення цього робило новину ще страшнішою, ніж вона могла собі уявити.

— Серце… — прошепотіла вона, ледве чутно. — Як можна таке зробити…

Дан похитав головою, не знаходячи слів. Його очі відображали і захоплення, і відразу одночасно.

— Це… — додав він, обережно підбираючи слова, — страшно. Але нам треба розібратися. Ми не можемо лишатися осторонь.

Емілі кивнула. Вона відчула, як напруга і страх поступово змішуються з рішучістю. Ця справа вже зачепила її глибоко — і тепер вона знала, що не зможе відпустити її, поки не дізнається правду.

Вони їхали далі, тиша ночі нагадувала про те, що цей світ спокійно спить, поки хтось робить те, що важко збагнути. Емілі дивилася в темне вікно і думала про невідомого злочинця: хто він, чому це зробив, і чи можна його зупинити, поки ще не пізно.

Ітан мовчки слухав, але його обережне підняття брови вказувало, що він теж відчуває вагу цієї історії. Для нього це не просто злочин — це справжня таємниця, яку він мусить тримати під контролем, навіть коли довіряє друзям.

А Емілі знала одне: ця ніч змінила все. Те, що здавалося просто черговою новиною, стало початком чогось значно глибшого, страшнішого і небезпечнішого. І вона вже не могла відійти від цього — правда чекала на неї, навіть якщо це означало зустрітися зі справжнім кошмаром.