Глава 22.1

— Йорунн, тут можна говорити все, що вважаєш за потрібне, навряд чи знайдеться дурень, який ризикне нас підслуховувати. Втім, він і не зможе: це місце охороняється і людьми, і магією. Віала, Ульфе, ви вже чули, звідки прибула наша гостя, ким був її брат, на який титул вона б могла претендувати. — Над столом повисла абсолютна мовчанка. — Однак ситуація ускладнюється тим, що ніхто, крім нас, не повинен знати, що вона є потенційним спадкоємцем моєї магії. Що станеться, якщо ця інформація потрапить до столиці імперії, і чим це загрожує всім нам, гадаю, пояснювати не треба.

Ульф і Віала переглянулись і мовчки кивнули, але Йорунн здивовано кліпнула очима. Правитель пояснив:

— Звичайного мага стихій, хай і досить обдарованого, імператор, швидше за все, стерпить. Мага Темряви, який претендує на корону правителя степу й опинився в моєму палаці, зітре в порошок заради власної безпеки. Зараз я не готовий до відкритого конфлікту із Сабіром. Тому прошу всіх вас мовчати про справжні обставини нашої зустрічі. Звісно, видати Йорунн за мешканку імперії не вийде, вона не знає ні наших традицій, ні мови. Нехай для решти світу вона буде просто мандрівницею без титулу та роду, що втекла від війни та знайшла притулок в одному з південних гарнізонів. І було б добре, якби в ній бачили не мого особистого гостя, а скоріше черговий об'єкт твоєї, Ульфе, уваги.

Щоки Віали вкрилися рум'янцем, Ульф незворушно кивнув, а Йорунн знадобилося кілька секунд, щоби повною мірою усвідомити почуте.

— Уваги? — повільно повторила вона, сподіваючись, що погане знання мови зіграло з нею злий жарт. — В якому сенсі?

— А в якому сенсі чоловіки зазвичай приділяють увагу жінкам? — пустотлива усмішка висвітлила обличчя Ульфа. — Думаю, це цілком можна влаштувати. Я попрошу Каю шепнути на кухні пару слів, і через тиждень все місто щиро віритиме саме в цю версію.

Йорунн здивовано перевела погляд з правителя на його першого воїна і назад, а потім перепитала крижаним тоном:

— Чи правильно я розумію, що спочатку ви знищили моє життя, а тепер хочете, хоч і на словах, зробити із мене продажну дівку?

— Чутки не обов'язково повинні мати під собою підстави, — знизав плечима Хальвард. — До того ж це дозволить на деякий час зберегти тобі спокій. Пара пліток — невелика плата за можливість прийняти зважене рішення, чи не так?

Від обурення Йорунн втратив дар мови. Віала, помітивши її стан, заспокійливо поклала руку їй на плече:

— Все зовсім не таке, як ти думаєш. Ніхто в Недоре не засудить жінку, — вона кинула швидкий погляд на брата, — за вільний вибір чи прояв почуттів. Побалакають з тиждень — і забудуть. На півдні імперії, у Золотих землях, звичайно, все інакше, але наші традиції суттєво відрізняються.

— Як і традиції Великого степу, — голос Йорунн все ще дзвенів від роздратування.

— А мені ідея подобається, — зауважив Ульф. — Ясновельможний буде у захваті, коли дізнається правду.

— У наших інтересах, щоби це сталося якомога пізніше, — Хальвард скривився, наче від головного болю. — Не хотілося б виловлювати шпигунів та найманих убивць у своєму домі вже завтра зранку.

— Та чим я така небезпечна для нього? — здивувалася Йорунн.

— Я ніби вже згадував, що між мною та Сабіром є певне… непорозуміння. Сам факт твого існування, та ще під моєю опікою в серці Недоре, ставить під сумнів усе, чого імператор досяг у союзі з Талгатом. Похід у Великий Степ і так сколихнув хвилю невдоволення серед знаті Золотих Земель. Якщо з'ясується, що перемога не була остаточною, а слідом, що в Недоре з'явився ще один потенційно могутній маг Темряви, то це цілком може спонукати супротивників Сабіра до рішучих дій. Трон імперії не такий стійкий, як здається.

— Як я, бранка з маленької країни, про яку в ваших книжках навіть не згадують, можу бути загрозою для його трону?

— Ти особисто? – уточнив Хальвард. — Ніяк. Але твоя магія багато що означає для імперців, вона може змінити розклад сил у грі за владу.

— Чиїй саме грі?

— Дуже гарне запитання, — хмикнув правитель і повернувся до вечері.

Йорунн насупилась, намагаючись зібрати до купи усі факти.

— Ви кажете, що не бажаєте сварки з імператором і не підтримуєте його вторгнення у Великий Степ. При цьому викрадаєте мене з-під носа Талгата і наполягаєте на союзі, знаючи, що це може спровокувати конфлікт. Пропонуєте вчитися у вас магії, натякаючи, що мої здібності стосуються влади у вашій країні, але ухиляєтеся від відповідей. Ви хочете відібрати трон Сабіра?

— Хотів би — давно б відібрав, — знизав плечима Хальвард. — Для цього мені не потрібне зухвале на язик, ображене і налякане дівчисько.

— Тоді в чому річ? Все це не схоже на просту забаганку від нудьги.

— А це й не вона, але деталі тобі знати рано. Ти ще не розумієш, як живе Золота Імперія і не бачиш цілісної картини. Тому повір на слово: якщо хочеш хоч відносного спокою, твоє походження слід зберігати в таємниці. Доки нас не пов'язано присягою, навіть я не зможу захистити тебе по-справжньому, а це означає, що про минуле поки краще забути. Про все: рідних, дім, навіть про саму війну, — жорстко промовив Хальвард. — Потрапиш до людей Сабіра — і десяток днів не протягнеш, а якщо тобі збережуть життя, то ти проклянеш той день, коли народилася.

Йорунн здригнулася. У пам'яті зазвучали слова Талгата про те, що його союзники, люди імператора, наполягали на її страті. Звичайно, це могла бути брехня, як брехнею могло виявитися все, що відбувається з нею зараз. Однак, щоб з'ясувати, чи так це, щоб знайти вихід із цієї пастки, їй точно знадобиться і свобода переміщень, і хоча б відносна довіра з боку своїх тюремників, яких би титулів вони не мали. Вона змусила себе опустити погляд, приховуючи роздратування.

— Чи можу я залишити собі хоча б ім'я? — тихо спитала Йорунн. 

Герцог глибоко зітхнув і додав трохи м'якше:

— Так, думаю, це не викличе підозр, тим більше, що так називали багатьох дочок степу задовго до твого народження і називатимуть після твоєї смерті. Отже, у нас рівно два місяці до ночі, коли я зможу провести ритуал підтвердження чи розриву присяги. Чи можу я розраховувати на твою розсудливість протягом цього часу?