Серед дрімучих лісів, що розкинулись на високих горах. Там річки течуть, що дна не мають. Там могутні дерева сотні літ таємницю охороняють. Та лиш не одна вона, а безліч. Та й не таємниця зовсім, а істота таємна. В лісі тім веселощі й ігри. Але якщо зайде непроханий, життя він там загубить враз. Створіня ті ворожі, злі. Людської плоті раді скуштувати. Ліс той господаря не похитного має. Дідуган сивий усім править. Сидить під деревом що сотні літ має та люльку закурює. Онуків він прекрасних має. Їхню красу словами не описати, та лиш на спину їх глянь так нутрощі побачиш ти. Однак дідусь сивий не всюди владу має. Інші закони річка має. Господар не звичайний там. Подобу людську полюбляє, хвіст на ноги помінявши. Сидить він на річки глубині й владу над русалками має, але злити його тобі не слід. Бо у річці ти залишишся на вік.
Там по лісових стежинах день і ніч. Ходять бротять істоти чарівні. Як зустрінеш їх ти, тікай відразу що є сил. Та не зможеш ти втекти бо твій розум вже у них. Якщо ти всеж утік більше не підеш ти у ліс.
Там де розгорнувся темний ліс, там панують інші господарі.
#6090 в Фентезі
#11368 в Любовні романи
#2696 в Любовне фентезі
кохання, українська міфологія, українська міфологія культура магія
Відредаговано: 27.06.2023