Темний лицар смерті, або таємниця намиста графині Божецької.
Епілог
Будьте обачні з бажаннями, бо Всесвіт вас чує. І мене почув, зараза. Сказати, як моє бажання закінчилось?
Біль, пекучий біль від рани на голові, кров тече по обличчю і тіло важке, мов камінь. Очі я не розплющую, бо мене й так нудить, уявляти навіть не хочу, що буде, коли побачу, де я. І все ж, з останніх сил таки сідаю і в очі сліпить яскраве світло зверху. А руки, замкнені у кайдани. Саме кайдани. Знаєте, такі середньовічні.
Коли нарешті мої очі освоїлись, то бачу навколо обшарпані цегляні стіни, приміщення овальної форми і багато красивих світлих рамок, які відбивають того трохи світла, яке на них попадає, а от картин не видно - занадто далеко. Трохи повернувшись, наскільки ланцюг дозволяв, я все ж розгледіла одну картину. Очі прийшлось добряче напружувати, щоб розібрати хоч щось на полотні.
- Це ж вона! - Єдине, що я змогла з себе видавити.
#1875 в Містика/Жахи
#10476 в Любовні романи
#4101 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 21.08.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
