Глава 21: Відплата

Ела присіла біля вікна й мрійливо зітхнула.

Минуло вже пів року, як вона приїхала на Вільні Землі й почала нове життя.

Тут вона знайшла подругу Зену з магазину квітів і рідного ельфа Лієля. Усе налагодилося. Тільки смуток завжди підкрадався несподівано.

Вона згадала палац, батьків, їхні веселі, хоч і рідкісні, вечори біля каміна, розмови, сміх. Бали, танці з дроу Тіріоном і його бузкові очі, в яких вона тонула, так гублячись при ньому, хвилюючись.

Усе це було в минулому, тільки в думках воно ніби наздоганяло її, не відпускало.

Викрадені дівчата.

 Вони придумали план, як утекти й покарати викрадачів. Одна з дівчат прикинулася, що їй погано.

 — Допоможіть, дівчині погано!

Вони почали стукати у двері.

— Що потрібно? Чого галасуєте? 

—Відчинив один із викрадачів.

— Їй погано?

— Що з нею? 

— Голова паморочиться й температура піднялася. Їй потрібна цілителька! 

— Чекайте, зараз прийду, 

схвильовано викрадач побіг до ватажка. Ще не вистачало, щоб вона загинула.

За цих дівчат йому голову відірвуть. Без стуку він забіг: 

— Здурів, чого вриваєшся?

 — Одній дівчині погано, голова паморочиться, температура. Потрібна цілителька.

Ватажок встав і зло подивився:

— Цього не вистачало. Де я тобі візьму цілительку? Теж викрасти? Ходімо, подивимося. Тут є трави, може, трав'яні настої допоможуть.

Коли вони увійшли:

— Як вона?

— Їй дуже погано, вона марить. Їй здається, що тут ліс, звірі бігають. Їй терміново потрібна цілителька.

Ватажок підійшов і приклав руку до чола дівчини.

— Температури немає!

Дівчата швидко дістали з-за спини бульбашки із зіллями й кинули їх до ніг викрадачам, затримавши подих.

Протиотруту від приворотного зілля було випито. «Тільки б подіяло», — була одна думка на чотирьох.

Чоловіки здивувалися. Потім на їхніх обличчях з'явилася дурна посмішка. І тільки подивившись на одну з дівчат, вони закохувалися з першого погляду.

— Любов моя,

один із них упав на коліна й подивився на темноволосу дроу.

— Світло моїх очей,

 з іншого боку другий дивився на золотистоволосу ельфійку.

Зілля подіяли. Вони були у владі тендітних і хитрих дівчат. Дроу тупнула ногою і сказала: — Хочу лісових ягід, зараз же!

- Так, улюблена!

 Чоловік схопився на ноги й побіг виконувати каприз дроу.

— Я хочу сукню з найніжнішого шовку,  скрививши ніс, сказала ельфійка.

— Усе, що забажаєш, дорога,

другий викрадач зник за дверима.

Дівчата підійшли до дверей і перевірили, чи вона відчинена. І швидко покинули дім. Потрібно було терміново повернутися до міста і звернутися до варти.

Біля будинку стояла повозка і один кінь, куди вони сіли й швидко зникли в лісі, наближаючись до міста. Там перелякані дівчата розповіли варті про викрадення, хто вони, де той покинутий будинок у лісі та хто викрадачі.

Вартівники швидко знайшли дім злочинців, наділи на них кайдани і посадили в темницю. Вони були не при собі, показували вартівникам лісові ягоди та сукні з шовку. Говорили про коханих та їхні бажання.

Вартівники з сумнівом дивилися. Вони з легкістю здали всіх змовників, усі були знайдені й заарештовані. Закохані викрадачі повіда́ли й про змову, бажання розсварити королівства та нову війну.

Про єдиного короля, яким мріяв бути граф-перевертень.

— Може, дасте протиотруту від зілля? Вони вже покарані, всі змовники під вартою,

співчутливо сказав головний вартівник. — Можливо, вже можна зняти дію зілля.  Темноволоса дроу простягнула пляшечку із зеленою рідиною і сказала: — Пів чашки буде достатньо.

Викрадачі випили протиотруту і тільки після цього усвідомили, яку скоїли помилку. Своїми руками все знищили та здали всіх. Усіх злочинців відправили на далекі землі на рудники на все життя.